Сьогодні, 1 липня, минає рівно рік, відколи Наталя Борисюк з Тернопільщини розпочала свою нелегку боротьбу не лише за красу, а й за життя. Журналісти “Файного міста” зустрілися з жінкою, аби дізнатися, що змінилося за цих 12 місяців. Детальніше – у матеріалі.
Жителька Теребовлі з народження хворіє на кавернозну мельформацію, або як ще називають – родима пляма. Та вона ніколи з цього приводу не комплексувала. Теребовлянка закінчила школу, здобула професію та вийшла заміж. Згодом у них з чоловіком народилися трійко діток. І все б нічого, якби давня хвороба не почала стрімко прогресувати. Уражена ділянка шкіри ставала все більшою, почала боліти. Лікарі констатували – терміново потрібна операція, і то не одна.
“Неодноразово я зверталась до лікарів у області та Києві. Та всі говорили краще не чіпати, бо буде 100 відсотків рецидив. Якби не діагноз, який мені поставили зараз київські лікарі. Я б ніколи не зверталась про допомогу.
Родима пляма почала боліти і рости-, розповідає пані Наталя. При обстеженні в Києві у клініці Валіхновського Р. Л. Та в інституті нейрохірургії ще виявили пухлину у ротовій порожнині, у деснах, яка проросла в кістку й далі збільшується у розмірі. У зв’язку з цим мені потрібно 4 дороговартісні складні операції, їх вартість біля 700 000 тисяч гривень. Потрібно повністю забрати родиму пляму і пухлину. Щоб зменшити ризик рецидиву“, – почала свою розповідь Наталя Борисюк.
Зваживши всі за і проти, пані Наталя вирішила все ж поборотися за своє здоров’я. І хоча грошей на операцію у неї не було, краяни змусили повірити у диво. Вже зовсім скоро теребовлянка мала на руках таку необхідну їй суму коштів.
“Перша операція була рік назад – 1 липня 2020 року. Після операції давали знеболення. Коли препарати переставали діяти – починалося справжнє пекло. Біль був страшенним. Неможливо було повернути головою, їсти, говорити. Один необережний рух і могли розійтись шви. Реабілітація тривала 3 місяці“, – пригадує жінка.
Опісля того, як жінка трохи оговталася від першої поїздки до столиці, вона знову повернулася до Києва. Восени того ж року відбулася друга операція.
“Друга операція була 12 жовтня 2020 року. Видаляли частково утворення на щоці та біля вуха. Знову сильна біль, знеболюючі препарати. Знову боляче говорити та їсти. До того ж усвідомлення, що найменший трохи різкіший рух може призвести до того, що розійдуться шви, зводив з розуму. Цього разу, як і минулого, я місяць перебувала у Києві під наглядом лікарів. І ще 3 місяці тривала реабілітація”. – продовжує розповідь жінка.
Третя операція відбулася вже цього року. 15 березня Наталі Борисюк здійснили хірургічне втручання на губі та підборідді.
“Видаляли частково губу і бороду . Частково, тому що рана була настільки великою і глибокою, що стягнути шкіру з двох сторін, як під час попередніх операцій, було неможливо. То робили пересадку шкіри. Після цієї операції неможливо було навіть пити, не те, щоби їсти. І звичайно, що без знеболення мені було не обійтися. Біль жахливий”, – додає Наталя Борисюк.
Після кожної операції жінка перебувала ще місяць під наглядом столичних медиків. Шви знімали через три тижні з дня хірургічного втручання.
Сьогодні жінка перебуває вдома. Готується до чергової операції. Зізнається, найстрашнішою були перша – бо доводилося йти у невідомість, та майбутня – четверта, оскільки коштів на неї зовсім немає.
Четверта операція має бути у вересні. На цей раз будуть оперувати на шиї. У загальному ще має бути дві операції, замість попередньо запланованих чотири. Потрібно ще 6 000 тисяч євро”, – каже Наталя Борисюк.
Весь час, допоки Наталя Борисюк мужньо зносить всі випробування, що випали на долю, вдома на неї чекають люблячий чоловік та троє діточок. Пан Василь, 12-річна Катруся, 10-річна Марічка та 3-річний Дмитрик вірять, що одного дня мама приїде і більше їй ніколи не доведеться залишати їх так надовго, що маму більше не болітиме.
“Я дуже люблю свою дружину. Я любив її завжди. Для мене завжди мала значення її душа, те, якою вона є людиною. Якби не постала загроза її життю, я б ніколи не хотів, щоб Наталі довелося проходити те все пекло, що вона проходить зараз. Та вона змушена боротися – не за красу, за здоров’я і життя. Вона потрібна мені і нашим дітям”, – каже чоловік Василь Борисюк.
“Ми дуже любимо свою маму. Вона у нас найгарніша, найдобріша. Ми завжди дуже обіймаємо її, коли вона повертається з лікарні. Просимо Бозю, що маму не боліло. Кажемо мамі, щоб не переживала”, – каже донька пані Наталі Катруся.
Наталя Борисюк каже, просити допомоги у людей – важко. Та страх, що діти можуть залишитися без матері, куди більший за якійсь особисті внутрішні переживання. До того ж, розповідає пані Наталя, впасти у відчай їй не дають й ті, хто допомагав, допомагає і у майбутньому не полишить цієї справи.
Мені дуже важко просити знову і знову про допомогу, – збентежено зазначає Наталя Борисюк. – Та як би не було важко, потрібно йти вперед і боротись. Бо життя і здоров’я важливіше за все, особливо, коли на тебе вдома чекають щасливі діти.
Я щиро дякую Богу, що дає мені сили і терпіння йти вперед, як би при цьому не було важко. Я безмежно вдячна усім людям з усього світу, які допомагають мені морально, молитвою і фінансово. Тому що без вашої допомоги і щирої молитви я сама ніколи б не змогла пройти цей нелегкий шлях .
Бажаю вам усім вам і вашим сім’ям міцного здоров’я, нехай вас завжди Бог оберігає і посилає усім щасливу долю. Також я дуже вдячна усім лікарям, які взялися за порятунок мого здоров’я та життя. І вам, “Файне місто”, що завжди зі мною на зв”язку, за вашу підтримку та допомогу.”
Якщо у вас є бажання та можливість допомогти Наталі Борисюк здійснити чи не останній основний крок на шляху до одужання – ви можете перерахувати кошти на банківський рахунок. Більш детально про лікування жінки ви можете дізнатися у наших попередніх матеріалах.
Реквізити для допомоги:
Рахунок Приватбанку: 5168 7574 3076 2387
На ім’я Борисюк Наталія Романівна
Для переказу із з-за кордону: BORYSIUK NATALIIA
PRIVATBANK
Євро: 4149-4991-5645-1872
Долар: 4149-4991-5645-1864
Читайте також: У родині Беспалових з Тернопільщини подвійна трагедія: потрібна допомога