Ви не замислювалися, як часто ми відмовляємо собі в маленьких радощах? Відкладаємо своє життя «на потім», і це вже навіть увійшло у звичку. Але постійно жити в очікуванні відкладених задоволень не можна, адже їхній час може так ніколи і не прийти! Хочемо поділитися історією, яка допоможе переоцінити деякі важливі речі.
Несподівана знахідка
Марина з дитинства дуже любила свою бабусю – часто залишалася в неї, вони з задоволенням спілкувалися і завжди мали багато спільного. Але час невблаганний, і одного дня літня жінка відійшла в інші світи… Дівчина важко переживала втрату бабусі і впродовж довгих місяців не наважувалася навіть увійти в її помешкання. Але, рано чи пізно, розібрати речі старенької таки довелося. І яким же було здивування Марини, коли в бабусиній шафі вона знайшла кілька старомодних, але вишуканих суконь, жодного разу не вдягнуті туфлі на підборах і цілу шкатулку з коштовними прикрасами!
Я завжди сприймала бабусю як людину, яка дбає, готує, пече – і все це для мене. Про те, чим живе вона сама, ніколи не замислювалася. Мене дуже вразило те, що вона роками зберігала такі красиві речі, але ніколи не користувалася ними! Навпаки, іноді я помічала, що панчохи в бабусі вже зношені, але вона вперто продовжувала носити їх, як і старі стоптані тапочки. Навіть якщо я купувала для неї дещо зі зручного одягу чи взуття, вона так і не користувалася подарунками.
«Не відкладай життя на потім»
Крім незвичних для бабусі речей, Марина знайшла також лист, адресований на своє ім’я. Він лежав на видному місці в одній із шухляд. Дівчина поділилася частиною з того, що там було написано:
В тому листі бабуся шкодувала про те, як багато приємних митей в житті вона втратила по своїй же вині. Писала, що час не повернути, тому не варто відкладати те, що приносить радість. Радила мені носити красивий одяг і прикраси, користуватися вишуканим посудом, спілкуватися з бажаними людьми і не чекати примарного «колись»… Прочитавши листа, я побачила бабусю з іншої, незнайомої мені сторони – і я дуже шкодую, що ми не поговорили про це раніше!
На жаль, дуже часто в нашому житті прозріння настає запізно. А більшість так ніколи і не зрозуміє, що все могло бути зовсім по-іншому, якби люди самі не ставили собі якихось обмежень і заборон. Тому давайте не відкладати життя на потім, адже воно в нас одне!
Читайте також: «Не хочу спілкуватися» – дочка не розмовляє з матір’ю через квартиру
Обговорення