Його батька вбили росіяни і поховали десь у братській могилі, а він із бабусею майже місяць просидів безвилазно у підвалі без нічого, але все ж зміг вирватись з-під окупації.
Ні імені, ні прізвища, ані теперішнього місця проживання, а лише його спогади – з Маріуполя, це все, що можна зараз від нього почути, зазначається в ТСН.
Ми сіли в підвал 4 березня і вийшли 4 квітня. Ми сиділи 3 тижні безвихідно, тому що обстріли були цілодобовими. «Гради», міномети бомби, стріляли з усе, що потрапило. У нас 7 вирв від авіаударів біля нашого будинку на відстані близько 200 метрів, і одна вирва прямо біля будинку глибиною 8 метрів аж до підземних труб, – розповідає юнак.
Скрізь лежалі мертві люди, серед них буди і діти
Від бомб пил осідав у легенях, він із 80-літньою бабусею і ще 20 сусідами ховались у підвалі. Не бомбосховище, а так… щось на кшталт того – 160 сантиметрів висота стелі. Без їжі, води, опалення, газу, електрики, за мінусових температурах. Та найстрашніше було зовні.
Коли ми вийшли, побачили, що могили людей були якраз у дворах. Особисто у нас навпроти будинку був невеликий город, а навколо нього було 50 могил, біля кожного під’їзду – близько 10 могил, і під під’їзди постійно підносили ще мертвих. Ми стояли біля вогнища, щось готували, і нам принесли 4 трупи, потім ще 8… І так постійно робили – скрізь лежали мертві люди, і що найжахливіше – серед них було багато дітей. Люди бачили і говорили, що на дитячому майданчику у дворі валялися дві мертві дитини – вони просто не встигли дістатися бомбосховища, – розповідає хлопець.
Ось так він став свідком воєнних злочинів росіян, вони і його батька вбили.
Росіяни вбивали мирних людей
Він не військовий чоловік, йому під 60 років. Працював на заводі, його просто взяв та вбив снайпер. Ще був один – йому поцілили в ногу, він кричав – я мирний – йому в голову влучили. Ще жінка йде глуха з пакетом сміття, теж снайпер убив. Вони взяли купу людей і, напевно, батько там був – і потім просто взяли кудись відвезли. У мікроавтобус їх складали та відвозили, – пригадує маріуполець.
Хлопець вважає, батько в одній із братських могил в окупованому Мангуші, які зафіксували супутники. Те, що сам врятувався і бабусю вивіз, вважає дивом.
“Якщо не був на Майдані, значить зараз підтримуєш нацистів”
Нас везли на фільтрацію до Донецька, до поліції, нас фотографували, записали звідки ми, що ми. Потім беруть телефон, дивляться телефон і питають, куди їдеш. Беруть відбитки пальців, перевіряють татуювання, синці. Вони вважають, що бійці «Азова» татуйовані. Розпочинається перевірка соцмереж, і він мені каже: «Так ти був на Майдані?», а я кажу, що ні, мені 12 років було. Він каже: «Отже, ти зараз підтримуєш нацистів, – розповідає хлопець.
Звідти був один маршрут – до Росії. Але на кордоні з Росією жив друг дідуся. Вже звідти родичі допомогли їм з бабусею дістати квитки на літак. 12 годин поїздом вони їхали до Владікавказа, звідти до Тбілісі, потім – до Туреччини, а звідти до Європи.
Читайте також: “Ставляться до них як до худоби” – радник мера Маріуполя про життя людей в окупації
