Дружина військового з Тернопільщини Світлана Тленюк після похорону чоловіка дізналась, що вагітна двійнею. Один із її старших синів також загинув на війні. Свою історію Світлана Тленюк розповіла Суспільному, – пише “Файне місто“
То неймовірне щастя, бо в тобі б’ються сердечка твого коханого. Я з нетерпінням чекаю, коли візьму їх на ручки, зможу поцілувати, обняти. Це мене тримає, – зізнається Світлана.
Звістку про те, що скоро стане батьком, її чоловік так і не почув. Майбутня мама двійнят каже, про вагітність дізналася на третій день після його похорону.
Мені дуже шкода, що чоловік так і не дізнався про вагітність. Він з першого дня хотів дітей, але в нас не виходило. Коли він прийшов у відпустку, я йому запропонувала екстракорпоральне запліднення. Виявилось, що в одній з клінік Тернополя для військових діє безкоштовна програма, – розповідає жінка.
Пара прожила разом два з половиною роки. Увесь цей час мріяли про спільну дитину. Для них обох це був другий шлюб. Від першого у Світлани двоє синів. У липні минулого року старший син Назар загинув на війні. Молодшому, Олексієві, зараз 15.
Богдан Тленюк у мирному житті працював водієм. Брав участь в Антитерористичній операції. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення — пішов на фронт добровольцем. Служив на Донеччині.
Він був патріот у мене. Як тільки почалось вторгнення, він відразу кинувся до військкомату. Кілька днів штурмом намагався добитися, щоб не просто йти в якусь бригаду ремонтників, бо хотів тільки на фронт, – пригадує дружина Богдана. – Так він потрапив до саперів і став сапером-гранатометником. Постійно воював на тому напрямку, біля Бахмута та Авдіївки
Світлана розповідає, щоразу, перед виходом на бойове завдання, чоловік телефонував. Востаннє його голос почула 4 липня.
Він міг на 2-3 дні пропадати, і тоді серед ночі дзвонити. Я постійно чекала від нього дзвінка. Цього разу він попередив мене, що йде на бойове завдання, я чекала, але, на жаль …
Як загинув Богдан, жінка дізналася від його бойових побратимів
Хлопці відбили дуже велику територію на авдіївському напрямку і коли поверталися назад, вони підбирали всіх поранених. Тоді почався обстріл з дрона і йому попало прямо в спину. Того пораненого хлопця, якого він виводив звідти, відкинуло на 15 метрів, а Богдана одразу на смерть. Обручку я постійно ношу з собою, як часточку його серця коло себе, – говорить вдова бійця.
В пам’ять про коханого, Світлана вишила бісером картини. На одній з них — вони обоє після одруження.
У будинку в селі Стриївка на Збаражчині, де народився Богдан, разом з їхніми батьками облаштувала куточок пам’яті.
Чекаємо на народження моїх крихіток. Такий скарб. Без Богдана важко, але я збережу цей скарб для нього
Читайте також: Переселенка з Луганщини стала далекобійницею у Тернополі (Відео)
Обговорення