Вірив в Україну, її Волю та Незалежність. Тож, коли Андрій Філик минулоріч отримав повістку, без вагань пішов служити до армії. Перебував у військовій частині А/1080 міста Миколаїв. Ніс службу в 145-му окремому ремонтно-відновлюваному полку на посаді майстер ремонтної майстерні бронетанкового озброєння і техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти.
Молодий, амбіційний, цілеспрямований уродженець села Кунинець мав великі плани на майбутнє. Ніхто й гадки не мав, що цим мріям не судилося збутися.
Не пройшло і півроку з моменту призову юнака, як Тернопільщину сколихнула сумна звістка про трагічну загибель солдата. Односельчани кажуть, до останнього вірили, що хлопець живий, та, на жаль, дива не трапилося.
“Дуже порядний хлопець був. Вся його родина такою є. Проста, сільська сім’я, котра приділяла багато часу та праці духовному вихованню дітей.
Андрій змалечку був господарською дитиною, товариським. Прикладом для наслідування”, – розповідає Василь Ліберний.
“То була дуже вихована та працелюбна дитина. Андрій завжди послухав, відкликався на прохання про допомогу. І так й до армії пішов, щоб було усе добре”, – каже Людмила Господарисьо.
Добрими словами згадує про Андрія Філика й заступниця директора Великокунинецької школи Лариса Мокрицька.
“До армії Андрія призвали півроку тому, у жовтні. Пішов без жодних заперечень чи думки якось оминути службу. Пішов одразу, як тільки отримав повістку. Вірив в Україну, пішов набиратися військового досвіду, коли враз трапилася така біда”, – додає Лариса Мокрицька.
Відомо, що родина Андрія була багатодітною. Серед трьох дітей у сім’ї він був середущим. Двох своїх сестричок Вікторію та Діану любив безмежно. Шанобливо ставився до батьків. Проходячи службу в армії, намагався якомога частіше телефонувати рідним.
Востаннє виходив на зв’язок 18 березня. Опісля – пропав. Як виявилося згодом, саме у цей день російські ворожі сили здійснили ракетний обстріл по військовій частині, де служив юнак. У селі розповідають, шукали хлопця серед друзів та знайомих у Миколаєві, долучили також соціальні мережі.
” Непоправне горе прийшло у сім’ю Філик з села Кунинець Вишнівецької громади Кременецького району. Від рук московських окупантів загинув військовослужбовець Збройних Сил України Андрій Філик”, – зазначила голова Вишневецької громади Юлія Цимбалюк.
Зустрічали тіло Андрія Філика живим коридором, що простягнувся від Раківця до Кунинця. Попрощатися з Героєм прийшли десятки й десятки людей. В руках у кожного – лампадка та квіти.
“Сльози та молитва. Він віддав своє життя. Андрій житиме вічно у наших серцях, як і віра в те, що переможемо. Вічна пам’ять Герою. Хай Господь прийме його душу до себе”, – додає Юлія Цимбалюк.
Похоронили військового 4 квітня у його рідному селі. Вічна пам’ять….
Обговорення