“Він завжди поруч. Він завжди з нами. І він би радів”, – каже Анжела Альфредівна Доскоч. Від дня народження видатної людини, талановитого вчителя та наставника, великого Маестро Ізидора Доскоча 14 травня виповнилося 80 років. Ніким не забутий він продовжує жити в серцях своїх учнів, в пам’яті людей, у справі, яку так майстерно продовжила його дружина.
“Ми працювали з Ізидором Олексійовичем разом більше 20 років. Тепер директор школи і керівник колективу я. Якось намагаюся генерувати ідеї, продовжувати його справу. Вчора Ізидору було 80 років…”, – промовила Анжела Доскоч і у ту ж мить поквапила себе виправити “Було б…”.
До своїх 80-ти Вчитель недопрацював 3 роки. Життєві кроки Ізидора Олексійовича стихли на позначці 77. Та справа всього його життя продовжує дихати на повні груди. До цієї ювілейної дати викладачі та учасники народної хорової акапелли “Зоринка” спільно виконали композицію. Зусиль прикладено чимало, адже через карантин довелося збиратися і записувати відео дистанційно, та мета була цього варта.
“День народження Ізидора Олексійовича завжди було, направду, шкільним святом. Всі вітали, всі збиралися, і випускники приходили, і батьки випускників. Є люди, діти яких випустилися, а ми дружимо роками. Цей день був завжди світлим, всіма бажаний, – з усмішкою на устах та болем у голосі пригадує Анжела Альфредівна.
За останні три роки дитяча хорова школа “Зоринка” провела багато концертів. Це і заходи, присвячені памяті Ізидора Доскоча, і концерт ретро-музики, про який мріяв засновник колективу. Збільшилися також й набори дітей на навчання.
“Школа працює, хор живе, ми їздимо на конкурси. У нас було заплановано цього року кілька концертів, але карантин завадив. До Великодня мала бути мистецька Хресна дорога, готували з дітьми дуже серйозну програму духової музики. Робота зараз фактично зупинилася, але це не надовго. Скоро ми знову вдихнемо на повні груди, – зазначає Анжела Доскоч. Щодо набору у школу, то ми його проводимо завжди у вересні. Сподіваюся, що цьогоріч нічого не зміниться, що кількість дітей буде не меншою, ніж у минулі роки.
Три роки… Оглядуючись назад, чого не вистачає, що вдалося, а що, можливо, ні?
“Ці три роки були дуже насичені. Мені дуже хочеться доробити те, що Ізидор Олексійович не встиг. Багато зроблено, а ще більше заплановано. Зокрема, до його першої річниці відходу у засвіти ми зробили дуже велику програму “Ти зі мною”. У наступному році була програма “Згадаймо зоряні пісні” (ретро-музика). Цьогоріч, до третьої річниці, відбулася програма “Зоряна щедриця” – багато щемливих композицій, але й багато колядок. Треба продовжувати його справу і нести світло людям.
Чого не вистачає? Його не вистачає. Не вистачає його порад, доброго слова, часом критичного погляду. Я намагаюся… Дає Бог сили, звісно, є мої вчителі і дівчатка – наші випускниці, але всерівно керую сама. А тож були вдвох, і досі не можу звикнути, що вже сама. Завжди були разом, завжди слушні поради, відчувалася надійна підтримка. Але справа його продовжується. Він засновник хору, керівник. Скільки він жив, стільки він головний Диригент. Він у нас Генератор. Так було і так буде”, – каже дружина Ізидора Доскоча Анжела Доскоч.
Довідково: Ізидор Олексійович Доскоч — педагог, головний диригент дитячого хорового колективу «Зоринка», директор дитячої хорової школи «Зоринка». Заслужений працівник освіти України. Народився 14 травня 1940 року.
У 1980 — створив дитячий хоровий колектив “Зоринка, а в 1996 -дитячу хорову школу на його базі. Організував Міжнародний хоровий фестиваль духовної музики «Тернопільська Зоринка–2005».
“Зоринку” закінчили чимало тернополян, які теплими словами згадують Ізидора Доскоча як доброго педагога та умілого керівника.
Помер Ізидор Олексійович Доскоч 19 січня 2017 року.
Обговорення