У Тернополі поліцейським довелося втрутитися у конфлікт, який виник між пасажирами потяга, що курсував через станцію обласного центру. За допомогою до правоохоронців звернулася Катерина Стельмащук. Дівчина скаржилася на не припустиму, неадекватну та нахабну поведінку її сусіда по купе та його товариша. За словами заявниці, чоловік ображав її та ще одну пасажирку. Звернення до провідниці вагона не допомагали.
“Ніколи не прошу репостів, але тут це має сенс. Дівчата, як часто, подорожуючи Укрзалізницею, ви бути жертвою або ставали свідком чіплянь якихось типів напідпитку або просто? Пригадайте, а поки відповім я. Дуже часто.
А скільки разів ви звертались з проханням виселити цього “нєугамоннава”, і які були результати? А так шоб до поліції дійшло?
Сьогодні в нас з Юлею було саме так, та закінчилося воно не виселенням п’яного тіпа, а переселенням нас в інше купе. З криком, матами, поліцією і тремтячими руками. Так от, історія”, – написала на своїй сторінці у Фейсбук Катерина Стельмащук.
Дівчина розповіла, що придбала квиток на потяг, який прямував з Львова до Маріуполя. Разом ще з однією дівчиною, яка була її сусідкою по купе, почали готуватися до подорожі у нічний час. На дворі було далеко за опівніч. Проте в якийсь момент до них зайшла компанія і, за словами Каті, розпочалося справжнє пекло.
Львів, 1:12 ночі, посадка на потяг Львів-Маріуполь, 2й вагон, купе з місцями 9 і 11. Заходжу в купе, сидить дівчина, ми з нею привітались і почали готувати постіль до сну. Тут в вагон заходить компанія, яку чути ще з вулиці, і ми розуміємо, шо один пасажир з неї – це наш сусід. “О, єщьо і купе с дєвачькамі, ну візьот же! – каже цей пасажир, затаскуючи величезну валізу в купе.
Я насторожилась і зрозуміла, шо від цього чолвоіка буде багато тупих сексистських фраз і щось схожого на намагання зав’язати розмову”, – продовжує свою розповідь дівчина.
В подальшому, як розповіла Катерина, її побоювання справдилися. П’яний чоловік всіляко намагався зав’язати з нею розмову, при цьому манера його спілкування залишала за собою бажати кращого. І що більше часу проходило, тим його розмова ставала неприпустимішою та аморальною.
Потім звучить фраза: “Дєвачькі, а ви голєнькіє спітє ілі пєрєадєваєтєсь?”. “Що?”, – питаю з виразом обличчя, сповненим здивування, відрази і щирого жалю до цього персонажа.
“Ну я так просто спрасіл, шо тут такова”, – продовжив він. Я не могла це просто чути, а тому включила Nina Simone і закрила вуха навушниками, шоб не чути подальші репліки. Але чоловік виявився не лохом, і почав приставати до іншої дівчини з некоректними запитаннями і протягуванням рук до її телефону.
Зауважу один момент – все це для чувака, принаймні, мало мати “льохкую ігрівую форму флірта”. В 1:12 ночі. Ми з дівчиною так не подумали”, – розповідає пасажирка потяга.
На жодні зауваження дівчат він не звертав жодної уваги. До того ж до чоловіка прийшов у гості товариш. Тоді пасажирки не витримали і вирішили звернутися за допомогою до провідниці вагона. Та і тут всі сподівання виявилися марними.
Я збираю свої речі під акомпанемент “учєнія”, як мені “нада жить і яка я “нєрвная” і йду до провідниці з вимогою виселити цих двох або переселити нас.
“Ну, а що я їм зроблю, ну зараз піду та заспокою, – каже провідниця. Поки вона ішла і казала їм “айяйяй і ойойо”, я пішла на пошуки начальника вагону. З дуже незадоволеним обличчям він зі мною переходить зі свого тепленького тихенького купе в наш “ад” і також намагається залякати висадженням того “бревна” на найближчій станції.
Результатом цієї канітєлі стало те, що друг нашого дебошира іде зі своїми речами туди, куди в нього був куплений квиток і встигає по дорозі кинути мені фразу “Ну ти і сучька”. А сам дебошир, цитую “принципіально” не захотів іти в купе, куди його просили провідниця і начальник потяга. Бо “я нічєво нє сдєлал””, – каже пані Катерина.
На цьому провідниця йде в свою каюту, а я залишаюсь в купе. Сну у мене вже немає, я просто сиджу і офігіваю від того, що відбувається. І тут заходить цей доблесний герой.
“Ну шо, принцеска, давольна? Шо не спиш? Чєм раньше усньош, тєм бистрєє виспишся. Чьо нєрвішкі пошалівают? Так ти успокоїтєльноє пєй. Хош дам тібє таблєтку? Усньош на раз-два”.
Я дивлюсь на задоволене єхидне табло цього виродка і не бачу там нічого, шо б вартувало моєї відповіді. Поки я збираю речі, шоб знову йти до провідниці, він дістає пляшки з пивом і йде з вагону. Я бужу провідниць і, напевне, весь вагон калатанням по дверях з тією ж вимогою – виселити того тіпа, або переселити мене. І тут підходить до нас дівчина з мого купе. “Мені теж страшно, – каже вона, – мені реально вперше страшно вийти в туалет. Мужик явний неадекват і я не хочу з ним їхати.”
У результаті тривалих розбірок на станції “Тернопіль” до “шумних” пасажирів дівчата викликали поліцію.
До Тернополя залишалось 15 хв, протягом яких нам розказували провідниці, що “нічьо ті поліцейські не зроблять”, і що буквально пару днів назад (!!!) у них така ж ситуація була. Що прийшли поліцейські, постояли поговорили і вийшли. І що “ну цей ше не такий п’яний, а той то вопше був повний неадекват, який бився об двері і з яким нічьо не можна було зробити”. І що там у якомусь купе виходять в Тернополі, і “щоб ми були мудріші і розсудливіші і йшли туди”.
Прийшли поліцейські і я не побачила нічого, що б мало бути в даній ситуації. Ні розмови з нами, що сталося, ні нормального представлення, хто вони, нічого протокольного. Вони, увага, запитали про те, що відбувається у того тіпа, який тільки те й робив, що обзивав мене “малолєтней істєрічкай”, “борзой девкой”, “психичкай”, і “нєуравнавєшеннай казой” і тд, що це я “правацирую всю ету сітуацию сваімі малалєтнімі амбіциямі”, і що він мене “і пальцем нє каснулся”. Брехня!, – сказала я. Брехня!, – підтвердила дівчина.
Починаю розказувати, що сталось, і це було дуже складно через крик того тіпа, що він така “бубачька і нічьо не здєлал”.
Дівчина попросила у правоохоронців висадити пасажира. Мовляв, підстави для цього є.
Ви бачите ситуацію, ви бачите в якому стані цей…пасажир. У вас є всі підстави зняти його з потягу. Чому ви це не робите? Чому ви не фіксуєте звернення?
“Ну які підстави? У нього квиток і він такий же пасажир як і ви”, – каже один із поліцейських, прямуючи до виходу. Інший так і залишився біля купе.
Ви розумієте, що таке психологічне насилля? Ви розумієте, що цей мудак в неадекватному стані, він лається, розпиває бухло, чіпляється до мене? Які ще треба підстави? До кого мені звертатись ще, як не до вас?
“Ну він же вас не посилав на.. условно 3 букви” – почула у відповідь. У мене на секунду просто відвисла щелепа.
А приниження честі і гідності людини – це тільки посилання на …? Де ця тонка грань, яка визначає підстави в даній ситуації? Що такого має статись, шоб ви “мали право” вивести цю людину з вагону? Мені треба було мовчати, поки він мене не почав бити чи насилувати?
Мовчить.
Я дивлюсь на цього поліцейського і розумію, шо це остання інстанція, до якої в цій ситуації можна було звернутись, і шо я програла. Всі дівчата, які колись були в таких ситуаціях, програли. Я можу зрозуміти, що відчувають тисячі жінок, які приходять з подібними скаргами і отримують таку ж відповідь: а які підстави? а за шо? ну прокинеться та й всьо буде норм. Але найгірше те, що всі сторони про це знають. Знають і говорять “ну а шо я зроблю, це обична ситуація”.
Мовчання узаконює зло, але немовчання приводить в глухий кут. Я не знаю що з цього гірше”, – додає Катерина Стельмащук.
У результаті, як повідомила дівчина, її переселили в інше купе.
“Нас перевели в інше купе, в той час, як єдиний винуватець всієї ситуації пішов спокійненько похрапувати в тепленькому ліжечку. В той час, як ми тягали свої валізи в інше купе, аби просто перестати хвилюватись за те, що до тебе можуть полізти своїми лапами, і винною в цій ситуації, як виявляється, будеш ти. Бо піднімаєш на вуха всіх, бо кличеш на допомогу так, щоб тебе почули, бо ти хочеш використовувати своє право казати “ні” навіть, якшо це стосується розмови.
Я мала виходити за 4 години, дівчині потрібно було їхати до кінцевої, до Маріуполя. Я сподіваюся, що її подорож була спокійною, бо, на жаль, їй доведеться ділити вагон з тим придурком до Кропивницького”, – зазначила дівчина.
На підтвердження своїх слів Катерина Стельмащук додала відео, відзняте у вагоні потяга.
Читайте також: Опісля 11 років життя з тираном, мама з 5-ма дітьми втекли з дому: потрібна допомога
