Ті, хто допомагав, допомагатимуть й надалі, – переконаний тернопільський волонтер Володимир Мосейко. Каже, люди помиляються у судженні, що волонтерство в нашій державі затихає. Жоден із тих, хто чув крик та бачив плач матері і батька вбитого воїна, ніколи не полишить підтримувати військових на Сході України.
У 2014 році Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Для більшості громадян України напад Росії став шоком. Російсько-українська війна розділила історію життя багатьох родин на “до” та “після”.
Запекла боротьба, яка обов’язково завершиться для України перемогою, триває ось уже 7 років. І з року у рік, не покладаючи рук, невтомно працюють волонтери – світлі ангели на тлі чорної війни.
Благодійники допомогають військовим всім, чим тільки можливо- технікою, маскувальними сітками, медикаментами, одягом, взуттям, продуктами харчування та засобами першої необхідності. Адже знають, від цього залежить чиєсь життя. Тож, про важливість допомоги військовим й годі говорити. Кожен приїзд волонтерів для цих мужніх та самовідданих людей, то є добра звістка про домівку, де їх люблять, пам’ятають та з нетерпінням чекають.
“На початку війни наші козаки пішли служити на Схід. Небайдужі люди зібрали їм допомогу, ми взяли буса і відвезли туди. Коли ми приїхали у зону бойових дій, зрозуміли, що не тільки наші хлопці потребують допомоги, а й військові з інших областей України.
Знаєте, розкажу один випадок. Ми були біля промзони. Військовий тримав у руках баночку салату, їв. У нього на очах виступили сльози. Коли я запитав, чому він плаче, то почув: “Володя, ти мені привіз частинку дому”. От настільки цей смак домашніх продуктів піднімає бойовий дух, нагадує про дім та малу Батьківщину. Вони відчувають, що люди про них не забули, люблять та поважають”, – каже наказний отаман Тернопільського крайового коша Володимир Мосейко.
На жаль, останнім часом з уст людей все частіше можна почути, що волонтерство знижує обороти. Та це не так, – каже Володимир Мосейко. Справу потрібно продовжувати, і волонтери це робитимуть.
“Волонтерством займаємося більше шести років. Це вже буде, мабуть, більше 110 поїздок наші волонтери зробили на Схід. З них – 50 я особисто супроводжував.
На початках нам доводилося привозити наших вбитих хлопців. Бог велить прощати…. Та я особисто і мої друзі…. ми не можемо простити.
Колись мій, вже нині покійний, батько запитував мене, чи страшно туди їхати – страшно, бо всі ми люди. Та для мене особисто страх, то коли привозили вбитого нашого патріота додому. Коли чуєш материнські, батьківські, діда, баби, тьоті, дядька, родини крики. Коли от заїжджаєш на подвір’я… Ті материнські сльози полишали у нас на серці рани і їх не залікувати. І простити це неможливо, – каже Володимир Мосейко.Тому…
Волонтерство вже у нас в душі. Кажуть люди, що воно затихає. Я з цим не погоджуюся. Ті, хто давали – ті дають. А ті, хто говорять, що щось затихає – це ті, хто ніколи нічого не робили, не роблять і робити не будуть. Їм добре лежати на дивані і бути диванними патріотами”, – додає волонтер Володимир Мосейко.
Варто відзначити, що саме зараз у Тернополі та районах області триває збір продуктів харчування та речей для бійців на Схід України. Дізначитися більше про те, що передусім потрібно, куди привозити, та коли виїзд – ви можете у нашому попередньому відеоматеріалі: Волонтери з Тернополя збирають допомогу військовим на Схід України (Відео)
Людмила Маліброда
Читайте також: Допомагати військовим у карантин стало важче, – батько Героя Небесної Сотні Володимир Голоднюк
