“Мені подзвонили з Мінська, кличуть на операцію. Завтра в 9:00 ранку маю бути вже там” – повідомлення, яке прийшло пізно ввечері 21 січня на адресу “Файного міста”. Написав 20-річний Ігор Собчук – юнак, який впродовж кількох років жив мрією, що коли-небудь отримає донорський орган – нирку. І вже за день, 23 січня, він знову написав: “Доброго ранку! А я вже з нирочкою!”.
Мрії – збуваються. Завдяки небайдужим до чужої проблеми людям, юний житель Шумщини отримав шанс на повноцінне життя.
“Так, я вже з нирочкою. Це сталося. Дякуючи вам, “Файне місто”, та всім людям, котрі не залишали мене наодинці з моєю хворобою весь цей час. Дуже, дуже багато хто мене підтримував і підтримує, навіть ті, кого я не знаю особисто. Уявляєте? Я їх не знаю, а вони мені кровно зароблені кошти свої віддавали, аби я жив! Мрії Збуваються! Тепер я це точно знаю…”, – ділиться першими враженнями з журналістами “Файного міста” Ігор Собчук.
У клініці в Мінську Ігор проведе ще близько двох тижнів. Опісля – повернення до України, реабілітація та прийом препаратів, які підтримуватимуть “новий” орган та організм юнака впродовж всього його життя.
“Коли я відкрив очі після операції, то перше, про що подумав, що все закінчилося, але біль в розрізі нагадав що ще не кінець. Зате тепер без постійного діалізу! Сьогодні ледь піднявся, з лікарем пішов ще на діаліз, щоб допомогти нирці. Але то вже останні процедури діалізу.
В подальшому я впродовж життя прийматиму імуннусупресію – це такі спеціальні таблетки. І, звісно, на мене очікує реабілітація. Тож сказати, що мені вже не потрібна допомога людей, поки не можу. Буду вдячний, якщо мене підтримають ще на цьому етапі. До речі, якщо все буде добре, то за 10-14 днів я повернуся додому”, – розповідає хлопець.
Нагадаємо, редакція “Файного міста” познайомилася з Ігорем Собчуком із села Мізюринці Шумського району ще восени минулого року. Історія хлопця не залишила нікого остронь. З трьох років він хворіє спадковим нефритом, а коли закінчив школу, нирки повністю відмовили.
Щоразу журналісти розповідали про те, як почуває себе юнак та на якому етапі знаходиться процес його лікування. Хлопець зізнавався, інколи боротьба настільки виснажувала та забирала в нього останні сили, що йому хотілося опустити руки. Та любов рідних і небайдужість до його проблеми зовсім незнайомих йому людей не давала цього зробити. З нами ж Ігор ділився й радістю, коли вдавалося зібрати кошти на чергову поїздку.
Зовсім нещодавно ми писали й про те, що шумчанин вирішив випробувати ще один шанс на повноцінне життя – стати на чергу за донорським органом ще й у Львові. Проте, на щастя, робити це більше не потрібно. Хлопець отримав довгоочікуваний орган у Мінську.
Редакція “Файного міста” щиро бажає тобі, Ігоре, міцного здоров’я та добрих щирих людей на довгому життєвому шляху. І… здійснення ще однієї твоє мрії – страти кухарем. Адже через захворювання ти так і не отримав можливості вступити до вишу або ж професійно-технічного училища. Тепер усі двері перед тобою відчинені. Хай так буде завжди.
Якщо ви маєте бажання та можливість допомогти Ігореві зібрати кошти на реабілітацію та необхідну медикаментозну терапію – зробіть це. Важлива кожна гривня.
Детальніше про історію Ігоря Собчука: “Моє життя залежить від чужої небайдужості”: тернополянин Ігор Собчук – жорстока реальність буття
Читайте також: Організм 1-річного Максимка з Тернополя руйнує рідкісне захворювання: єдиний порятунок – укол за 2,3 мільйони доларів (Відео)
Людмила Маліброда
Фото: “Файне місто”
Обговорення