Ось уже кілька років молодий житель Тернопільщини проживає день за днем, місяць за місяцем, плекаючи у своєму серці надію. Його життя залежить від удачі та людської небайдужості. Ігор Собчук – юнак, якого хвороба позбавила свободи, та не зламала волі.
“Файне місто” неодноразово писало про цього чуйного, доброго хлопця. На жаль, з Нового року нічого не змінилося. Історія Ігоря, сповнена виснажливими поїздками та очікуванням, продовжується. Хлопець й досі не отримав донорського органа – нирки. Відтак, змушений чекати, їздити на обстеження, поновлюватися у черзі і… вірити, вірити, вірити.
Нагадаємо, 20-річний житель села Мізюринці Шумського району практично з народження бореться за своє життя. З трьох років Ігор хворіє спадковим нефритом. Щодня приймає необхідні ліки, систематично проходить процедури діалізу – три рази на тиждень, по 4 години кожна – з 00:00 години і до 4 ранку. Проводять її у медичному закладі під наглядом лікаря та медстестри. Під час діалізу Ігор практично ніколи не спить. Процедури виснажуть, але іншого виходу у юнака зараз немає. Окрім цього, хлопець перебуває ще й у постійному пошуку коштів.
“7 листопада було три роки як я на діалізі, а в лютому буде два, як я стою в черзі на пересадку нирки в Мінську.
Свободи… Хвороба позбавила мене свободи. Я не можу подорожувати. А стільки доріг є незвіданих, стільки місць, де я не був, країн. Через діаліз я не можу собі цього дозволити, я “прив’язаний” до медичного закладу і препаратів.
Я навіть не можу випити стільки води, скільки хотів би. Є обмеження – до одного літра в день. Коли ти хочеш води ,а тобі не дозволяють,бо великий набор… Все що я п’ю і їм мені забирає діаліз, а там обмеження в наборі. Не може діаліз забрати більше 4кг. Лікарі нам рекомендують набирати не більше 2% від своєї ваги, щоб було менше нагрузки на серце. Для моєї ваги можна знімати 2кг, а завжди більше виходить”, – каже Ігор Собчук.
Зізнається журналістам “Файного міста” молодик й у тому, що інколи боротьба настільки виснажує та забирає останні сили, що йому хочеться опустити руки. Та любов рідних і небайдужість до його проблеми зовсім незнайомих йому людей не дає цього зробити. Ба більше, цього разу він вирішив випробувати ще один шанс на повноцінне життя – стати на чергу за донорським органом ще й у Львові. Аби зробити це, знову ж таки потрібні кошти, й чималі.
Допоки донора не знайшли, мені доводиться періодично їздити до Мінська, аби поновити документи та здати аналізи. Таких процедур в Україні не роблять, а зробити це онлайн є неможливим. У лютому мені знову потрібно їхати до Мінська на обстеження та поновлення у черзі. Для цього мені потрібно 18 тисяч – 10 на аналізи і 8 – на дорогу.
Також я вирішив стати на чергу у Львові. Запитав у медиків, що для цього потрібно. Мені сказали, що потрібно здати аналізи, вартість яких 10 тисяч гривень, та ще 6 тисяч гривень на обстеження та аналізи іншого типу. В загальному 16 тисяч гривень.
Я не знаю, де маю взяти кошти на вже обов’язкову поїздку до Мінська, то що вже говорити про Львів. Шанс є, важко його не використати, коли знаєш про його існування. Та… кошти. А жити то хочеться, – каже Ігор Собчук.
В майбутньому хлопець хоче стати кухарем. Через захворювання юнак не мав можливості вступити до вишу або ж професійно-технічного училища – нирки відмовили практично одразу після закінчення школи.
Кудись вступити на навчання не встиг. Після випускного відмовили нирки і я попав на діаліз в Охматдит в Києві. Мені було ще 17років, і тільки там дають діаліз для дітей. Мрію стати кухарем. Дуже подобається готувати різні страви. Я знаю, що так буде, я вірю в це”, – додає Ігор.
З неабиякою теплотою та трепетом у голосі дякує всім, хто допомагав йому у минулому, робить це сьогодні і тим, хто не омине його історії у майбутньому.
Реквізити для допомоги:
Приватбанк: 4149499115367490 Собчук Ігор Ігорович
Телефон: 097 749 97 67
Обговорення