Війна змусила багатьох людей покинути рідні домівки і тікари від обстрілів. Анна Корнієнко з Харкова розповіла історію порятунку своєї сім’ї. Зі сльозами на очах вона каже, думала, що разом з мамою з будинку вже не вийде…
У Тернополі знайшли тимчасовий прихосток понад 20 тисяч людей. Серед них – Анна Корнієнко. Вона розповіла, що ввечері 23 лютого вкладала сина спати, а надранок наступного дня прокинулася від звуків вибухів і почула фразу, яка перевернула її життя: “Розпочалася війна”.
“Уявіть собі. Ви вкладаєте дитину спати. Потім прокидається від того, що трясеться будівля і дзвонять вікна. Спочатку усвідомлення, що розпочалася війна, не було. Думала, до вибухи – це святкові феєрверки”, – розповідає харків’янка.
“Коли я батькові віддавала малого, думала, що ми з мамою вже не вийдемо”
Анна розповідає, що коли почула, що розпочалася війна, у неї була паніка. Її тато одразу навіть і не повірив у це.
“Заходить мама. Вона каже: “Анічка, ти тільки не хвилюйся, візьми себе в руки. Нас обстрілюють, треба виходити з хати.” Кажу до тата, що розпочалася війна. Він сидить, дивитися на мене і каже: “Аня, яка війна?” Кажу: “Тату, ти чуєш вибухи? Нас обстрілюють!””, – говорить у сьозах Анна.
Сусіди в домашньому одязі бігли до автівок і вивозили свої сім’ї. Не було змоги ані переодягтися, ані збирати все. Харків’янка каже, що коли передавала сина татові, аби вони тікали з будинку до автівки, вона думала, що разом з мамою вже не вийде з квартири.
“Я взула малого в піжамі, закрутила в ковдрі, зібрала якісь речі, адже був шоковий стан. Кричу до батька: “Забирай малого і винось”. В той момент, коли я батькові віддавала малого, чогось я так думала, що ми з мамою вже не вийдемо. Мені треба було, щоб він виніс сина”, – ділиться жінка.
“Чужі люди“
Анна розповіла, що дорогою до Тернополя їй допомагали незнайомі люди. Якось до неї підійшов чужий чоловік і дав їй пакет з їжею Коли вона його відкрила, то була вражена щедрістю “чцжої” людини.
“Один кудись пішов, приносить мені пакет. Каже: “Сядь, нагодуй дитину”. Я відкриваю, в пакеті суп з галушками, ковбаса, яйця. Чужі люди…”, – розповіла Анна.
Всі надіються повернутися додому
Харків’янка каже, всі надіються повернутися до своїх міст. Навіть надіються ті, чиїх домівок вже немає. Вона також плаче за рідним домом.
“Взагалі я додому дуже хочу. Дуже хочу додому…”, – підсумовує Анна.
До слова, “Файне місто” раніше писало про історію ще однієї переселенки з Харкова. Школярка разом з мамою займається волонтерством у Тернополі, а її тато залишився боронити рідне місто.
