Тернополянка Олена Зарічна – вчитель хімії, заступник директора з навчально-виховної роботи старшої школи ТЗОШ №24.
Педагог розповідає, з початком карантину довелося змінювати все у своєму режимі, у своїй роботі. Працюють у їхній школі зараз через платформу E-school. Також спілкування з учнями відбувається за допомогою електронного листування.
Ми побачили, що по-старому не буде, ми побачили нові можливості. Змінився формат. І я побачила, що почали працювати діти, які раніше не працювали. Дітям в онлайн-режимі легше зрозуміти інформацію, тому що вони можуть прокрутити той відеоурок три рази, на уроці я можу раз сказати це пояснення, тому що час обмежений, – каже Олена Зарічна.
Але є й недоліки такого навчання, тому що деколи повідомлення від учнів «прилітають» і о 12-й ночі.
В мене немає часу відпочивати. Зараз більше роботи, ніж в школі. Вчителі – це така категорія людей, які звикли терпіти. В нас – хороша робота, хто б що не казав, ми завжди в одному приміщенні, ми завжди з дітьми. Дуже багато преференцій. Але є ось такі форс-мажори. Хоча, читаючи анекдоти в наших спільних чатах вчителів, можна сказати, що поки все в порядку, – ділиться вона.
Педагог каже, що дотримується режиму самоізоляції. Інколи виходить в магазин поруч з домом і у вільний час шиє маски:
Я для себе знайшла ще одне заняття: шию маски і заношу їх в магазин, щоб люди були захищені. Ми то вдома сидимо, а вони з людьми працюють. Для мене це нескладно. Мої діти виросли, далеко від мене, чоловік воює на фронті, і я залежу сама від себе.
Пані Олена додає, що не розуміє людей, які халатно ставляться до карантину і коронавірусу.
Для мене сидіти вдома – дуже складно. Я дуже часто подорожую. Якщо я два тижні вдома, я вже хвора, я не можу. Мені бодай у Львів поїхати. Але зараз дуже багато людей загинули і хворіє, це те, від чого не можна відхреститися. І від того, як ми до цього ставимось, залежить наше майбутнє. Цим не можна легковажити. Це нечесно стосовно інших, – наголошує вона.
За матеріалами Радіо Свобода. Фото із архіву Олени Зарічної.
Обговорення