27 квітня Тернопільщина попрощалася з відомим тернопільським священником, протоієреєм Православної церкви України Євгеном Заплетнюком. Серце отця зупинилося 26 квітня. Заупокійну Божественну літургію і чин похорону священнослужителя звершив архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор. Архієреєві співслужили клірики єпархії. Окрім священників, у храмі були присутні тільки найближчі родичі отця Євгена.
Після прощання у каплиці собору новопреставленого отця Євгена повезли на батьківщину.
У храмі Святої Трійці смт Микулинці Теребовлянського району архієпископ Нестор відслужив літію за упокій душі священника. Віддати останню шану своєю присутністю прагнули багато вірян. Та через карантин були запроваджені обмежувальні заходи. Відтак, більшість парафіяни собору, друзів та знайомих отця Євгена молилися за спокій його душі вдома.
Отця Євгена буде дуже не вистачати, всім. Він був стійким у своїх переконаннях. Можливо, не завжди його бачення збігатися з чиїмось, але його любили всі. Був активним і відданим своїй справі. Передусім, він був священник, а вже потім людина. Я був знайомий з ним близько 15 років. Наше знайомство розпочалося ще у Києві, де ми разом працювали, – розповідає Високопреосвященніший Нестор. Отець Євген – один з перших, хто почав впроваджувати у своїй роботі технології. Початок 2000-х років – його перші кроки до он-лайн спілкування з вірянами. Отець Євген знайшов своє місце у цьому. Він не просто наповнював щойностворений тоді церковний сайт, він намагався йти у ногу з часом – відеочати, відеоблоги, он-лайн розмови.
Отець Євген Заплетнюк брався за ті справи, які на його думку, потребували саме його уваги. Хотів донести Слово Боже до усіх.
Отець Євген – перший, кого я знаю, хто взявся за вивчення мови жестів. Хотів, аби люди з такими особливими потребами ніяким чином не відчували себе у чомусь обмеженими. Адже богослужіння, молитва та розмови – це все-таки звуки. Це зараз є сурдоперекладачі при церквах, а на той час цього не було. І о. Євген взявся за це, – пригадує архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор.
Переїхавши у Тернопіль, о. Євген Заплетнюк працював штатним священником і ключарем Кафедрального собору Святих рівноапостольних Костянтина та Єлени м. Тернополя. Попри велику завантаженість, відстань і власні потреби він й надалі слідував своєму серцю – допомагав.
отець Євген Заплетнюк опікувався родинами загиблих на Сході бійців. Відвідував пацієнтів місцевого наркологічного диспансеру. А ще – він любив проводити час з молоддю. Пригадую, як одного разу ми організували на Кременеччині табір. Йому важко давалися ночівлі у палатках, але заради дітей він бодай на одну-дві ночі, але приїхав і був з нами. Єдине, чого не вистачало ключареві собору, – уважного ставлення до свого здоров’я. Запалюючи інших, він сам згорів, не встигнувши втілити свої мрії та задуми, – розповідає Високопреосвященніший Нестор.
Отець Євген Заплетнюк любив молитву та богослужіння, жив новаторством і перебував у постійному пошуку. Відійшовши у вічність, він залишив за собою у серці кожного лише любов і вічну пам’ять. Ключареві кафедрального собору Святих рівноапостольних Костянтина і Єлени м. Тернополя митрофорному протоієрею Євгену Заплетнюку було 42 роки. У священника залишилася дружина та син.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати. Вічна пам’ять.
автор Людмила Маліброда
Обговорення