Нещодавно у Києві відбувся турнір з пауерліфтингу WPC «Вільна Україна». Тернопільська команда посіла перше місце. Тренер спортсменів Олесь Рачицький розповів Файному місту про діяльність команди, тонкощі пауерліфтингу як виду спорту та підготовку до змагань.
Олесь Рачицький займається тренерською діяльністю 3 роки, а саме пауерліфтингом, і 5 років як тренер у спортзалі. З 2018 року професійно займається пауерліфтингом.
Розкажіть детальніше про пауерліфтинг як про вид спорту.
Пауерліфтинг – це силовий вид спорту, тобто це силове триборство. Атлет має 9 робочих підходів на змаганнях: він присідає зі штангою на плечах, віджимає штангу від грудей і тягне її з землі у становій тязі. Результат кожної з 3-ьох вправ сумується. Той, хто зібрав більшу суму на змаганнях отримує перемогу.
Нещодавно ваша команда перемогла у змаганнях. Можете детальніше розповісти проспортсменів?
Команда почала створюватись у 2020-му році. Тоді я почав збирати молодих хлопців, які були зацікавлені в тому, щоб займатися пауерліфтингом і піднімати його у всеукраїнському масштабі. Поступово за останніх 3 роки команда зросла з 2-3 людей до 14-ти виступаючих атлетів.
На цих змаганнях мені вдалося виставити 11 хлопців, які виступали як в аматорському, так і в дивізіоні серед професіоналів. Команда зайняла 1-ше місце. Це був чемпіонат Києва під назвою «Вільна Україна». Його організувала федерація «WPC» України. Якщо я не помиляюсь, то участь у ньому брали 6 команд. Моя команда посіла 1-ше місце, 2-ге зайняла київська команда.
Це перше масштабне досягнення для вашої команди?
На попередньому чемпіонаті Києва моя команда посіла 2-ге місце. Цього разу нам вдалося за півроку збільшити суму триборства для кожного учасника, тобто результати значно зросли. Завдяки цьому вийшло вибороти лідерство.
Який віковий діапазон спортсменів, з якими ви займаєтесь?
Наймолодшому хлопцю, якщо я не помиляюсь, 19 років. Він виступав у віковій групі «тінейджери» у ваговій категорії 110 кг. Найстаршим атлетом був Максим Снігур, йому 30 років.
Усі атлети мешкають у Тернополі, чи є спортсмени і з інших міст України?
У мене тренуються атлети з Києва, Тернополя та зі сходу України. Ті, які живуть не в Тернополі, займаються зі мною в режимі онлайн.
Як ви оцінюєте розвиток пауерліфтингу на регіональному рівні?
Почнемо з того, що в загальному в Україні пауерліфтинг – це спорт, який дуже слабо розвивається. Він є популярним у дуже вузьких колах зацікавлених людей. Він не має якогось супермасштабного рівня, особливо той вид, яким ми займаємось. Є Федерація пауерліфтингу України та альтернативний пауерліфтинг. У другому випадку є створені приватні федерації в Америці та в інших країнах світу, їхні правила дещо відрізняються від правил в Україні. Якщо Федерація пауерліфтингу України ще як-не-як фінансується державою, то альтернативна сфера складається повністю з приватних організацій, які фактично фінансуються зацікавленими в цьому людьми.
Я думаю, що зараз відбувається підйом пауерліфтингу, тому що буквально 5 років тому цей вид спорту був взагалі нікому не цікавий. Саме зараз відбувається його розквіт, оскільки з’явились нові, молоді тренери, які починають збирати команди. З’явилось багато молодих атлетів, яким цікаво розвивати цю сферу.
Перевага пауерліфтингу над тим самим бодібілдингом полягає в тому, що ти можеш почати займатися спортом з нуля і вже за рік, при умові, що у тебе хороший тренер, ти можеш почати виступати на змаганнях.
Як вплинула війна на спорт в Україні в цілому?
Важко сказати. По-перше, спочатку було дуже сильне затишшя на змаганнях. Далеко не кожен спортсмен був готовий відкрито займатися спортом, бо одні хлопці воюють, а ти займаєшся спортом. Не кожен сприймав це, бо могли виникнути претензії на кшталт: «Хлопці на війні, а ви штанги піднімаєте» і тому подібне. Хоча мої товариші, які в ЗСУ, казали, що кожен займається своєю справою і нічого страшного в цьому не має.
Більшість турнірів, які зараз проводяться, є благодійними. На них збирають гроші для різних військових потреб. На жаль, багато спортсменів загинули на війні. Зараз на їхню честь проводять турніри. Перший турнір був на честь Сергія Карнаухова, який загинув на війні. Всі медалі, які видавалися спортсменам, були іменні з його фотографією.
В загальному, війна вплинула на спорт таким чином, що дуже сильно зменшилася кількість виступаючих спортсменів, тому що більшість воює і, на жаль, багато хто загинув.
Як ви плануєте надалі розвивати свою команду?
По-перше, влітку планую дати хлопцям влітку трішки відпочити, тому що всі готувалися дуже сумлінно: вони дотримувалися режиму, можливо, свої особисті бажання відсували на другий план заради того, щоб підготуватися. За це я їм дуже вдячний, за такий серйозний підхід. Далі будемо готуватися до наступного чемпіонату Києва. Також я хочу на наступний рік висунути хлопців на чемпіонат або кубок України. Можливо, на чемпіонат України вдасться підготуватися вже цієї осені, а до кубку навесні. Останній є найбільш масовим заходом, там збираються найсильніші атлети. Ми спробуємо поборотися за командну першість й потрапити у топ-3.
Читайте також: Тернополянка стала чемпіонкою України з боксу
Записала Ірина Канюка