Похорон відбувся 3 жовтня на Микулинецькому кладовищі в Тернополі. Василь Дзюбик захищав Україну із 2022 року, він загинув у ДТП, яка трапилась 30 жовтня.
Попрощатися із загиблим Героєм прийшли рідні, друзі, побратими та всі небайдужі тернополяни. Василю Дзюбику було 34 роки, у нього залишилась дружина та дворічна донька. До війни він працював логістом, добровільно став до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення.
Василь Дзюбик служив у 16 окремому стрілецькому батальйоні в складі 60 ОМБр. Він приєднався до нього на самому початку створення і мав багато побратимів серед тернополян, які разом з ним служили. Побратими Василя та командир відділення Юрій Рудько розповіли нашій журналістці, що Василь Дзюбик пройшов найгарячіші точки, зокрема брав участь у штурмі біля Покровська, Левадного і Степового, на межі Донецької та Запорізької областей. Там Василь втратив багато друзів і сам був поранений, але не зламався і продовжував нести службу в тилових частинах.
Трагічна ДТП сталася 30 жовтня біля населеного пунткту Жирівка Львівської області, коли Василь повертався на автомобілі після важкого робочого дня і практичних стрільб.
Рідні згадують Василя як дуже дбайливого та люблячого:
“Не було такого ранку, щоб він всіх не обзвонив, як була можливість, або хоча б написав до мами, до сестри, до всіх, до дружини з дитиною. Як дружина його каже, коли Васі не було вдома, він завжди запитував: “Як у вас справи, мої красуні?” У мами ранок починався: “Мамочко, добрий ранок. А ви поїли, ви каву попили, готові на роботу?” До Іриночки теж постійно, до сестрички дзвонив. Безмежно любив свою похресницю Маргаритку” – згадує тітка Василя Ольга.
Сестра Василя Ірина згадує: “Я його старша сестра. тому в дитинстві, я його завжди захищала. А потім, коли він виріс і почалася війна, то це вже він мене захищав. І я пам’ятаю, коли він сказав, що йде служити, я запитала: “Вася, ти готовий?” і він сказав: “Іра, я по-іншому не можу. Я не можу нічого не робити.” І пішов. Він був в гарячих точках, служив на Запорізькому напрямку, на Гуляйполі, але після травм мав проблеми зі здоров’ям і був переведений сюди, захищав небо. Коли були серйозні загрози, дзвонив нам і казав йти в укриття.”
