Похорон Юрія Радковського відбувся 24 жовтня на Микулинецькому кладовищі. Воїн понад рік він вважався зниклим безвісти.
Про це пише Файне місто.
Попрощалися з Юрієм усі небайдужі тернополяни, його рідні та близькі. Юрію Радковському було 42 роки. Він здобув освіту радіотехніка, любив музику, працював на різних роботах. 4 вересня 2024 року був мобілізований до армії й розпочав службу навідником граманатометного відділення із позивним “Тон”. Він обрав цей позивний, бо працював деякий час на Радіо Тон.
Після 2 листопада 2024 року Юрій перестав виходити на зв’язок і майже рік вважався зниклим безвісти. Він загинув біля Антонівки Покровського району на Донеччині. Його тіло повернулося в Україну в межах обміну тілами шести тисяч полеглих захисників у червні 2025 року. Лише нещодавно експертиза підтвердила, що тіло належало Юрію Радковському. За Юрієм сумуватиме мати Оксана, брат Володимир та вся родина.
Мати Юрія Оксана поділилась із нашою журналісткою:
“Я щиро дякую Богові, що я маю ціле тіло: ноги, руки… і маю куди прийти та помолитися. Дякую всім людям, які прийшли вшанувати мого сина . Юра був добрим та слухняним, не матюкався, був спокійним та ввічливим. Це скажуть всі люди, а не лише я, його мама. Ми жили вдвох, бо мій чоловік помер ше раніше і я була з ним спокійна. Він добре вчився, сам здобув диплом на державному начанні. Я їздила до нього в Рівне на полігон коли він проходив навчання. Потім вже був поганий зв’язок. Я довго чекала і вірила, що можливо його хоч у полоні тримають. Але його така доля спіткала…
Я ходила на впізнання і мені сказали, що він мав поранення в ногу та шию. Я вдячна, що мій син спочиває у рідній землі. Вдячна, що міськрада взяла на себе всю організацію похорону. А коли тіло везли з Харкова, то з воєнкомату до мене дзвонили та підтримували. Я вдячна за теплоту, що вони розуміють людське горе. І міський голова сьогодні до мене підійшов. Щиро вдячна, що мого сина поховали гідно. Я б сама не впоралась, зараз навіть нікому яму викопати. Хай з Богом спочиває і Царство йому небесне. І хай Бог дасть так, щоб більше наших хлопців не ховали, щоб не добивали їх і мирних жителів. Бо за що?”
Вічна пам’ять і шана Герою. Щирі співчуття рідним і близьким.
Читайте також: Людина з великим серцем: у Тернополі втратили волонтерку Анну Руду
Обговорення