Захиснику Тарасу Галату з Тернополя 29 червня цього року мало б виповнитися 29 років. Однак, жорстока війна обірвала молоде життя. Він не встиг створити сім’ю, виростити дітей, насолодитися радощами від щасливих подій, а натомість опинився у холодній землі. Історією та спогадами про військового поділилися з Файним містом мати Лариса, побратим Мар’ян, двоюрідний брат Денис та комбат.
Як розповіла матір воїна Лариса Галат-Бурда, Тарас народився у Тернополі 29 червня 1995 року. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22. Згодом закінчив приватний вищий навчальний заклад «Медичний коледж». Працював на найбільшій фермі печериць в Тернопільській області.
Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення, Тарас не залишався осторонь. Він пішов добровільно в ТЦК, але його повертали за станом здоров’я. Однак чоловік не здавався і його мобілізували – 28 березня 2023 року він став на захист нашої країни, яку дужу сильно любив.
Тернополянин служив 38 бригаді морської піхоти, був оператором відділення управління командира самохідної артилерійської батареї.
Тарас рвався до роботи – нищити ворога і захищати Україну
Побратим Мар’ян Вишняк розповів, що з Тарасом познайомився в навчальному центрі. Він завжди був тихий, тому і отримав псевдо “Друг Тихий”.
Тарасика ношу в серці як друга, вірного побратима – патріота нашої країни. Коли прийшов розподіл
бригади, не знаючи, що нас чекає, ми були раді, що будемо разом. І так було до останніх годин його життя. Завжди провокував його питаннями, коли весілля, сім я? Це те, про що мріяв Тарас. Я напрошувався до нього кумом, – сказав побратим.
На Донеччині Тарас завжди чекав, коли поїде на виїзди. Мар’ян згадує, він рвався в роботу, йому не сиділося на місті і хотілось захищати країну, нищити ворога.
Друже, в тебе мав бути день народження. Але цифра не збільшиться, тому що ти залишився назавжди вірним. Люблю тебе та знаю, що ти щитом стоїш перед нами. Щитом, на якому ти залишився. Я й досі шукаю тебе, твій борт, у
натовпах козаків, у небі, у пікселі, – із сумом додав військовий.
“Сучасна історія України має своїх героїв і Тарас є одним з них!”, – комбат
Командир батальйону, в якому служив Тарас, згадує його як мужнього і цілеспрямованого воїна. Він відмінно виконував поставленні завдання і був хорошим прикладом для своїх побратимів.
Тарас мені запамʼятався лише з найкращої сторони. Це відважний та мужній воїн, який був хороший прикладом для своїх побратимів. Він завжди проявляв ініціативу та ніколи не відступав від поставлених перед ним задач. Поставленні завдання завжди виконував відмінно. Тарас був стійкою людиною, він без вагань приймав рішення і брав відповідальність за свої слова та вчинки. Я та всі інші побратими запам’ятали його як позитивну людину, поряд з якою ніколи не було сумно. Також це був дуже добрий товариш, який завжди міг допомогти у скрутну хвилину. Сучасна історія України має своїх героїв і Тарас є одним з них!, – наголосив комбат.
Також двоюрідний брат Денис поділився, що знав Тараса з дитинства. Він був для нього як рідний брат. Чоловік обіцяє, що розказуватиме про захисника своїй донці.
Тарас для мене був як рідний брат, по факту ми були рідними з самого дитинства. Він був дуже добрим, ніколи не лишав в біді нікого, ніколи не скаржився, не був боягузом, що і підтверджує його вступ до лав ЗСУ. Згадую наше дитинство, ми всюди були разом і навіть до школи ходили, зідзвонювались на певну годину, зустрічались і всеодно запізнювались на уроки. Мені його не вистачає, бо ми з ним могли поговорити на будь-які теми. Як він мені міг вилити душу, так і я йому. Ще я дуже хотів, щоб він побачив свою племінницю. Я буду розказувати, яким був її дядько! Нам всім його дуже не вистачає!, – сказав Денис.
Тарас загинув на Херсонщині в день народження матері
Життя мужнього воїна обірвалося 10 жовтня на Херсонщині. Під час бойових дій його з побратимом атакував ворожий дрон. Побратим отримав тяжкі поранення, а Тарас загинув.
Загинув на мій день народження, встигнув мене привітати. Так вийшло, що йому залишилось лічені хвилини до кінця подиху. Він був зі мною думками, в цей час ми спілкувалися. 29 червня мало б виповнитись 29 років, але йому назавжди 28, – згадує пані Лариса.
19 жовтня Тернопіль огорнула скорбота – молодий захисник у домовині назавжди повернувся додому. Поховали Тараса на Миколинецькому кладовищі на Алеї Героїв. Переглянути, як у місті прощалися із захисником, можна тут: В останню дорогу проводять Героя Тараса Галата з Тернополя (Наживо/Фото).
Я мріяла, щоб Тарас зустрів хорошу дівчину, створив сім’ю, але … не встиг, – додала мама.
У листопаді 2023 року на засіданні 32-ї сесії міської ради ухвалили рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно 16 військовослужбовцям. Серед них – Тарас Галат.
Також пані Лариса зареєструвала петицію №22/212276-еп до Президента України про присвоєння звання Героя України Тарасу Галаті. Вона зібрала 25508 голосів з 25000 необхідних. Станом на 2 липня перебуває на розгляді.
Студія Файне місто висловлює щирі співчуття рідним і близьким Тараса з приводу непоправної втрати. Розділяємо біль горя разом з вами. Вічна пам’ять Герою!
Читайте також: Жалоба на Лановеччині: громада прощається із воїном Володимиром Кучеруком (Фото)