Коли рубець зовні – це лише дрібниця, у порівнянні з тим, що коїться у душі. Коли життя зупинилося на позначці того дня, тієї хвилини, тієї секунди, що стали вічністю. Щодня людина намагається забути, а злощасні шрами ніби кричать “Ніколи”. Як за допомогою татуювання тернополяни оновлюють не лише тіло, а й лікують душу, журналістам “Файного міста” розповіла тернопільська тату-майстриня Наталія Андрєєва.
Неестетичний рубець може мати різну природу походження – вроджені , післяопераційні, отримані у ДТП. Проте набільш важкими є шрами, пов’язані з психологічною травмою, – каже Наталія Андрєєва. До мене приходять люди молодого віку, і старші, це як чоловіки, так і жінки. І у кожного з них своя історія, своя трагедія. Вони звертаються з проханням зробити знову красивим їхнє тіло, а насправді тим самим лікують душу. І це насправді можливо”.
Тату-майстриня зазначає, немає таких рубців, яких не вдалося б покрити малюнком. Масштабність та вибір елементу для маскування дефекту залежить від виду і розміру рубців. Єдиною вимогою до всіх типів шрамів є їхнє цілковите сформування – від моменту отримання травми має пройти близько року.
“Буває таке, що людина зробила сама собі травму і через місяць зрозуміла, що цього не варто було коїти. Але тепер їй доведеться чекати близько року – це для того, щоб сформувалася тканина шраму. Не можна закривати “живі” місця. Тому що є такі види рубців, які можуть рости. Наприклад, келоїдні – вони пускають метастази і процес загоєння відбувається дуже довго. Якщо його одразу закривати, то це є і неможливо, бо “пливе”, а по-друге, він може розростися до дуже великих розмірів. Загалом, рубці є таких типів: нормотрофічні, атрофічні, гіпертрофічні та келоїдні. Всі вони підлягають для роботи з тату, але тільки після повного їхнього сформування.”
За словами Наталії Андрєєвої, іноді сам шрам “грає на руку” при виборі малюнка. Завдяки бугристості і розміру в кінцевому результаті може вийти не просто тату, а витвір мистецтва, який на звичайній шкірі цього ефекту б не мав.
“Гіпертрофічні і келоїдні рубці мають возвишення над шкірою. І якщо перші мають границі, то келоїдні ні – вони здатні розростатися. Спочатку я фотографую шрам, дивлюся на тіло людини, місце травми і тоді підшуковую малюнок. Малюнок наноситься вручну на шрам, його не можна перебивати, оскільки шрам є ребристим. Завдяки цьому рельєфу в результаті складається враження, що малюнок “живий”. Це дуже гарно виходить, навіть на звичайній шкірі такого ефекту не буде, бо він робиться об’ємний. Зізнаюся, що процес нанесення тату у таких місцях є болючим”, – каже майстриня салону тату та пірсингу SOVA Наталія Андрєєва.
Іноді рубці настільки спотворюють тіло, що жити з ними дійсно дуже важко. Травми, опіки, операції залишають сліди не лише ззовні, а й внутрішньо. Наталія Андрєєва каже, після закінчення процедури тату були випадки, коли люди плакали від щастя – і не лише жінки. Адже їм більше не доведеться відповідати на запитання, звідки це взялося і що сталося.
“Щоб відповісти на запитання, звідки взявся шрам, людині треба все згадати, а це – заново пережити. Тому їм важко відповідати на такі запитання, а оточуючі не завжди думають про почуття тієї людини, ними більше керує цікавість. І коли клієнт отримує бажане, він розуміє, що звільнився від цих всіх запитань.
Найбільш важко слухати історії молодих хлопців і дівчат, які зізнаються, що хотіли покінчити життя самогубством через різні причини – у когось нещасливе кохання, у когось труднощі на тоботі. І після такої спроби у них залишається спогад, який не дає забути про цю помилку. А закривши рубець малюнком, вони оновлються, їх душа віднаходить спокій, вони знову починають жити наповну”, – каже Наталія Андреєва.
