Війна жорстоко забирає тих, хто в час її початку були ще малими дітьми. Владислав Ратниченко переїхав на Тернопільщину ще у 2014-ому році. Тоді до його рідної Горлівки, що на Донеччині, прийшли окупанти. Хлопець зростав патріотом, щиро любив Україну та готовий був її обороняти до останнього. Однак безцінне юне життя воїна забрала російська ракета, пише «Файне місто».
Батьки 12-річного на той час хлопчини не згідні були миритись із «русским миром», тому вирішили переїхати із Донеччини у Матвіївці, а згодом – у Ланівці, аби бути ближче до всього українського і подалі від кровопролитної війни під російським триколором.
Та, на жаль, повномасштабне вторгнення рф в Україну перекреслило усі плани сім’ї на мирне та спокійне життя.
Груз 200 у вівторок. Життя таке коротке… 19 років…, – написала мама хлопця Еліна Ратніченко на своїй сторінці у Facebook, – Залишався місяць армії. З першого дня оброна Києва.Харків, Суми, Донбас… І під Малинівкою в окоп прилетіла ракета… Дякую за ці 5 днів до… Була можливість виїхати, та Владислав відповів, що буде йти до кінця. Вивезти сестричку щоб ще за це не переживати. Нема гіршого – ховати дітей! Свого Героя зустрічаю в труні…усім жінкам бажаю дочекатися живими своїх рідних та обійняти!
Мати Влада пише, її син зустрів гарнющу тернополяночку, мріяв мати доньку. Однак війна не дозволила йому стати татом, а неймовірна сила, юнацька мужність та любов до рідної землі зробили хлопця Героєм.
Тривав бій. Владислав побачив, що група в оточенні. І гатив з гранатомета не чергами, а до останього. Поки його не знищили мінометами. Хлопці вийшли. Я дякую Господу, хоч не довго, що була мамою Героя. – Пише мати Влада в одному зі своїх дописів.
Попрощатись із Героєм прийшли багато людей: друзі, земляки, односельчани.
Він приїхав на Тернопільщину дитиною, пішов воювати дорослим хлопцем. Загинув – справжнім чоловіком. Він буде чекати Перемоги там, на небі, і молитися за неї разом зі всіма нами.
Вічна пам’ять Герою! Вічна слава юному захиснику!
Читайте також: Від артобстрілу загинув 27-річний Денис Носаль з Тернопільщини
Автор: Тетяна Кіцак
Обговорення