За 22 дні війни в Україні, певно, не залишилося великих міст, де б не лунав сигнал повітряної тривоги. У столиці він вмикається по 5-7 разів на день.
Когось цей сигнал лякає аж до тремтіння в тілі та фізичної нудоти – когось, хто вирішує далі займатися своїми справами, обходить повз.
Але він робить надважливу задачу – сповіщає жителів про можливу небезпеку. Про приліт ворожого літака або ракети.
Як Україна виявляє потенційні повітряні загрози? Скільки часу минає між їхнім виявленням та запуском того самого гучного протяжного звуку сирени? Та чому цей звук іноді не з’являється перед прильотом?
“Українська правда” розпитала про це речника Повітряних сил Збройних сил України Юрія Ігната.
Хто і як виявляє ворожі літаки й ракети в небі над Україною?
За виявлення потенційної повітряної загрози в Україні відповідають радіолокаційні підрозділи Повітряних сил ЗСУ.
Вони фіксують усі повітряні цілі як в Україні, так і далеко за її межами. Втім нині це робити непросто, оскільки найперший удар 24 лютого окупанти завдали саме по радіолокаційних підрозділах.
“Вони їх фактично знищили. Звичайно, ми їх відновили, але тепер ми частково бачимо їхні цілі, а частково ні. Тому ми також користуємося інформацією з інших джерел“, – розповідає Ігнат.
Як швидко ми отримуємо сигнал тривоги? І скільки в нас є часу, щоб сховатися?
Між моментом фіксації літака/ракети та власне запуском сирени минають лічені хвилини, а може навіть менше хвилини.
Фактично, це один телефонний дзвінок по спецзв’язку. Після чого сирену в потрібних регіонах вмикає місцева влада.
Сигнал тривоги говорить про те, що на певний регіон або насувається ворожа авіація, що може скинути бомби чи ракети, або на нього вже випущена ракета.
Якщо ракета летить з акваторії Чорного моря на Київ зі швидкістю 800 км/год, то кияни мають більше години часу, щоб сховатися. Якщо вона летить з території Білорусі, наприклад, за 300 кілометрів від української столиці, то часу значно менше – десь 20 хвилин.
Це за умови, якщо вона долітає до цілі й її не збиває українське ППО.
Як визначаються міста, у яких вмикається сирена?
Повітряні сили фіксують маршрут слідування ракети – приблизно її курс з точки А в точку Б, і припускають, що в процесі вона може змінювати свій курс праворуч, ліворуч чи взагалі пропадати з радарів.
Наприклад, так було з ракетами, які летіли на Вінницю – вона йшла по Дністру, а в Могилеві-Подільському різко звернула праворуч на саму Вінницю.
Тому, якщо ракета летить з акваторії Чорного моря на Вінницю, тривога спершу оголошується в Одесі, за нею включається Миколаїв, Умань, Тульчин, Немирів та Вінниця. За Вінницею може бути Житомир і Луцьк.
“У всіх цих містах, а може навіть і ліворуч, і праворуч від них вмикається повітряна тривога – бо невідомо, куди та ціль впаде. Пролетіла Одесу – там вимикають, летить далі. І так поетапно ця система оповіщення діє по всій території країни, щоб люди принаймні встигли сховатися в укриття“, – пояснює Ігнат.
Чи всі повітряні загрози бачать Повітряні сили?
Ні.
Якщо у вашому місті був приліт, але перед цим не вмикали сирену, це означає, що ПС не побачили літак або ракету. Виявити всі загрози неможливо.
Втім “подавляючу більшість” ПВ все ж бачать. Хоча росіяни намагаються максимально приховати рух своїх повітряних об’єктів.
“Наприклад, вони з Криму, з кораблів у Чорному морі, запустили калібри, які летіли в русло Дністра. А Дністер – це найнижчий рівень над землею. Антена стоїть високо, нижче антени, припустимо, не видно”, – пояснює Ігнат.
Чому сирена іноді вмикається після прильоту, як було з падінням уламків ракет на столичній Куренівці?
Ймовірно, це означає, що ПС не виявили загрозу, яка вже впала на вашу вулицю чи будинок, але сповіщають вас про можливий приліт наступної.
Чому сирена іноді не вмикається, як це було в Івано-Франківську 11 і 13 березня, коли бомбили аеропорт?
Тут є лише два варіанти відповіді: або ПС таки не бачили загрози, або технічна система сповіщення дала збій. Ймовірніше, що загрозу таки не виявили, пояснює Ігнат.
Як розповідає УП керівник управління з питань цивільного захисту Івано-Франківської ОДА Володимир Стебницький, у ті дні вони не отримали сигналу від військових про потенційну загрозу. А незадовго до прильоту був відбій тривоги.
Місцева система сповіщення була робочою.
“У нас все працювало. Київ тисне кнопку – одразу в нас є прийом, і ми вмикаємо собі сирену”, – описує механізм роботи сигналу Стебницький.
Чому неможливо виявляти всі загрози в небі?
Бо ракети є дуже малопомітними цілями та ще й програмують свій курс.
“Літаки ще десь можна побачити нашими засобами – розвідки, супутниковими, іншими механізмами. А от відрив ракети від них простежити фактично неможливо. А вони запускають цих ракет з десяток, двадцяток”, – розповідає Ігнат.
Натомість звичайні люди можуть побачити ракету і навіть зняти її на свій телефон, бо вона летить дуже низькта ще й огинає рельєф місцевості. Це дозволяє їй залишатись непоміченою для ПС і не збитою ППО.
Скільки відсотків ворожих ракет збиває українська ППО?
Приблизно 10%. Водночас Україна збиває крилаті ракети навіть ракетою з винищувача.
У Києві сповіщення від додатку “Київ цифровий” і КМДА бувають двох видів “повітряна тривога” і “загроза ракетного удару” – у чому різниця?
Сповіщення “повітряна тривога” означає, що летить ворожий літак, “ракетний удар” – що летить ракета.
Тобто більшість повітряних тривог сповіщають нас саме про приліт ворожих літаків. Втім, треба враховувати, що крилата ракета може вилетіти і з літака.
“Ховатись треба в будь-якому випадку. Або розраховувати на Бога. Але краще йти ховатися – перечекати, відійти від військового об’єкта, якщо ви десь поруч”, – радить Ігнат.
Чи є об’єкти, які фіксують ПС, але через які не вмикають тривогу?
Ні. Після всіх виявлених об’єктів, навіть якщо вони невеликі, вмикається сирена.
Чи можуть звичайні люди за звуком вибуху розрізнити, що саме відбувається на вулиці, у небі?
Це неможливо.
“Люди чують, кажуть: летить вертоліт, ой ні, літак, ой ні, то крилата ракета – і це люди, які в теробороні! Тільки професіонал може побачити і розрізнити, і то це важко”, – пояснює Ігнат.
Читайте також: Окупанти вдарили ракетами по Львівщині
Обговорення