Тернопільщина вшановує пам’ять загиблого на сході Героя України Дмитра Заплітного

Фото: Оксана Заплітна

Сьогодні, 28 січня, минає 7-річниця з дня загибелі військового Дмитра Заплітного. Життя уродженця села Забойки Тернопільської області обірвалося під час мінометного обстрілу в районі міста Дебальцеве на Донеччині. Вшанувати пам’ять Героя на його могилу прийшли рідні та близькі.

Дмитро народився у селі Забойки 8 червня 1983 року. Через два роки його батьки отримали житло у Тернополі, тож родина переїхала. Хлопчик почав відвідувати дитячий садочок №27, а у 1990 році вперше переступив поріг ЗОШ №26.

Був здібним до навчання, відвідував різноманітні гуртки. Зокрема, ходив на фізичний факультатив, на хор, навчався гри на баяні в музичній школі, займався малюванням та греко-римською боротьбою. Дуже любив читати та мав багато друзів.

Опісля закінчення 9-го класу вступив до ВПУ №4. Освоїв професію «Столяр по виготовленню художніх виробів з деревини». Ходив також на секції по боротьбі та футболу.

Здобувши професію, працював у тернопільській фірмі «Ексінтер». Через рік був призваний до армії в смт. Дівички в Переяслав-Хмельницький район Київської області у начальний артиляриський полк. в/ч А  0473, де 8 червня 2002 року прийняв військову присягу.

Після навчального центру Дмитро вирушив за направленням у бойову військову частину у місті Кам’янка-Бузька (противотаннову артиляриську бригаду).  По штату Дмитро займав посаду заступника командира взводу та командир машини 9п149 (штурм).

Під час військової служби додому приходили подяки, під час навчань на полігоні займав призові місця.

У липні 2014 року Дмитро прошов курс медичної допомоги. 2 серпня 2014 р. Дмитра мобілізували в Мучаківську 128 гірсько-піхотну бригаду.

Після місяця навчань на полігоні в м. Ужгород, 29 серпня його відправили на схід на війну. Перебував у багатьох гарячих точках. Під час великого бою в селі Нікішине Дмитро із своїми товаришами взнали,що в них ротація. Залишившись без нічого, обгорені, обідрані, голодні самі добирались до м.Харків та звідти самі добирались додому. Місяць часу Дмитро був вдома і 1 січня 2015 р. знову пішов на схід.

 Дмитро із товаришами перебував на обороні шахти Ольховетська. У 20-х числах Дмитра перекинули в село Новоорлівка, на оборону блок-поста.

28 січня 2015 р. молодший сержант Заплітний – старший оператор взводу механізованого батальйону загинув під час артилерійського обстрілу взводного опорного пункту (блок-пост) від прямого попадання на місце оборони від БМ-21 Град.

Тернополянка Оксана Заплітна й досі не може до кінця усвідомити, що її брата більше немає, хоча й минуло вже стільки років. Каже, розуміє все, бачить могилу, та все ж десь глибоко у душі не зникає і, мабуть, ніколи не зникне відчуття того, що він колись відчинить двері і переступить поріг рідного дому. Зізнається, змиритися з утратою близької людини, якій ще було тільки жити і жити, не легко. Не допоміг час вгамувати біль від утрати й матері Дмитра – пані Стефанії та його брату Павлу.

Дмитра Заплітного похоронили у рідному селі Забойки. Посмертно військового нагородили орденом “За мужність” III ступеня та надали бійцю звання “Почесний громадянин міста Тернополя”.

Exit mobile version