Про друк своєї картини Олеся Гудима дізналася випадково, від доньки. Була приємно вражена, у ту мить зрозуміла – треба продовжувати. У навчальному підручнику з української літератури за 10 клас увіковічнилася одна із робіт тернопільської художниці “Стояла я і слухала весну”. Мисткиня каже, серію написання картин на вірші відомих українських поетів та письменників на якийсь час відклала. Та новина про публікацію підштовхнула її цю справу відродити.
“Картина “Я стояла і слухала весну” зараз в Канаді. Жінка побачила цю роботу в Інтернеті і знайшла мене. З того часу минуло кілька років. І от зараз ця картина знову нагадала про себе.
Донька готувалася до ЗНО. І от якось прийшла і показала, що мою картину використали як ілюстрацію у підручнику з української мови. Я була дуже-дуже вражена, приємно вражена. Зізнаюся, писати серію картин на вірші відомих поетів я на якийсь час була припинила, але ця новина дала мені десь у підсвідомості зрозуміти, що треба це відроджувати. Якщо мою працю вподобують і вважають за потрібне розмістити у підручнику, значить це комусь потрібно, значить треба продовжувати писати цю серію картин”, – каже тернорпільська художниця Олеся Гудима.
Творчий шлях художниці не розпочався ні рік тому, ні 10, ані 20 років назад. Олеся Гудима ще з народження знала, ким хоче бути. Був час, коли юна дівчина відклала мрію у сторону і вирішила здобувати ту професію, яку батьки вважали більш перспективною. Та у 28 життя кардинально помінялося і ввійшло у своє русло. І якщо спочатку не всі зрозуміли, то згодом її роботи стали популярними та отримали світове визнання.
“Я завжди знала, ким хочу бути. Але батьки не вважали цю професію перспективною. Тому я вступила до вишу і закінчила навчання. Але, як розумієте, проти себе не підеш. І зараз я займаюся тим, що є моїм життям. Ця справа мене вдосконалює, в ній я живу, нею надихаюся, з нею змінююся”, – каже пані Олеся.
Олеся Гудима у свій час писала і на склі, і на простирадлах. Творчі доробки розлетілися по світу. Виставки проходять у багатьох закордонних містах. Картини художниці не мають рамок, їх неможливо вмістити у якійсь правила і норми, в них вміщені світи. Їх треба бачити і відчувати серцем, бо це – магія, у якій поєдналося щось магічне і буденне, просте і з беліччю “питань”, гармонійне і бунтарне.
Зараз художниця працює над серією картин “Сто лаванд”. Вони виконані у різних техніках і кожна з них – унікальна.
“Загалом, я люблю писати жіночі обличчя в стилі магічного реалізму. Люблю читати твори талановити митців і писати з них картини такими, як їх бачу я. Ця енергетика… вона проходить крізь мене і духовно мене збагачує. Також мене захоплюють квіти. В мене вже є серія маків – 40 картин, троянди і ромашки. Сьогодні працюю над лавандою. Прийняла такий челендж “Сто лаванд”, – розповідає мисткиня.
Чи хотіла б художниця повернути час назад і щось поміняти – ні. Олеся Гудима каже, що сьогодні вона така, яка є, і це її шлях, а кожен прожитий день – то досвід. Яким бачить нині світ художниця: “Картина сьогоднішнього дня – її немає”, – відповідає мисткиня.
“У когось було легше, у когось важче. А у мене так, як є. Все, крізь що я пройшла і ще пройду – це безцінний досвід. Я збагачуюся, пізнаю себе. Навіщо щось повертати, якщо в нас є майбутнє, яке залежить від нас. Я вірю, що все те, що ми віддаємо, ми згодом отримаємо назад. Не вважаю, що потрібно зупиняти мить, бо завтра на нас очікує безліч нездійсненного і чудового. От ця публікація у підручнику – значить я колись щось зробила хороше, бо сьогодні це мені повернулося. Я дуже, дуже вдячна, за цю публікацію”.
Людмила Маліброда
Обговорення