103 дні працював в Чорнобилі та Прип’яті ліквідатор Олександр Деркач. Він родом з міста Ізяслав на Хмельниччині. В Тернопіль переїхав після ліквідації аварії в Чорнобилі і живе тут понад 15 років. До 35-річчя аварії на Чорнобильській атомній електростанції він вперше повернувся в зону відчуження та розповів про свою роботу.
Ліквідатор Олександр Деркач працював в Чорнобильській зоні з грудня 1986 року по квітень 1987, – пише Суспільне Тернопіль. Чоловік каже, поїхав сюди 21-річним добровольцем після демобілізації. Його призначили заступником командира роти пожежних машин.
“Найстрашніше було, коли я приїхав в Чорнобиль. Мені довелось керувати групою з 60 осіб і 10 одиниць техніки. Страху до радіації в мене не було. Перед цим я служив в ракетних військах стратегічного призначення. Я чудово розумів, що таке радіація, як від неї захищатися, як себе безпечно вести”, – каже Деркач.
Чоловік розповів, які завдання виконувала його рота:
“Одним із завдань нашої роти була дезактивація 16-поверхових будівель, які є в місті Прип’ять. Жодна машина на таку висоту не могла подати воду, а в нас було два “Урали”, які могли подати на 16 поверх воду. Ми займались цією роботою. Завданням нашого полку хімічного захисту Прикарпатського військового округу була евакуація заводу “Юпітер”.
Олександр Деркач зазначає, що у колишньому приміщенні комбінату побутового обслуговування в Прип’яті вимірювали радіацію:
“Стояли два апарати з виміру проникаючої радіації. Був такий самий квадратний ящик і ручка з квадратним зондом. Запам’яталося, що була зима 87 і я тут собі на шапці міряв рівень радіації”.
Зараз Олександр Деркач – голова Тернопільської обласної організації “Союз Чорнобиль України”.
“В той час, коли я служив в зоні відчуження, фотографуватися не можна було. Та в солдатів виявився фотоапарат “Смена-2М”. У моєму домашньому архіві збереглись фотографії з зони відчуження”, – каже Олександр Деркач.
Форма ліквідаторів була вкрита свинцем, він мав захищати від радіації.
“Форма була пошита з тканини “ОС”, вона була із домішками свинцю. Коли по цій формі руками провести, то руки чорніли від свинцю”, – розповідає ліквідатор.
Олександр каже, що машини, які вони тоді використовували, були для нього дуже дорогими:
“Коли перебував в Чорнобилі поламався мій “Урал” і потрібно було знайти насос. В Чорткові в нас був на аеродромі військовий, я знайшов той насос для пожежної машини. Там мені його дали без всякої бюрократії, просто зняли з робочої машини, а далі завантажили мені в мою машину. На той час в людей була настільки велика подяка і повага до тих людей, які в Чорнобильській формі були, що де б я не зупинився, то мені скрізь люди підходили, дякували”.
Читайте також: У Тернополі вшановують 35-річницю з дня аварії на ЧАЕС: мітинг-реквієм (Наживо)