Невдовзі 8-го березня – день краси та жіночності. Це по-справжньому світле та весняне жіноче свято щоразу нагадує нам про найцінніше та найпрекрасніше, що є у житті – кохання, сердечність та вірність. Та впродовж останніх років навколо цього дня виникає все більше суперечок. Не всі люди поділяють думку щодо доцільності його святкування. Вважають, що свято переплітається з негативними спогадами про Радянський Союз. Що думають з цього приводу тернополяни, та чи відзначатимуть 8-го березня – поцікавилися кориспонденти “Файного міста”.
“Не святкую. Ми всі добре знаємо, що це за свято. Це радянське свято. Дружину вітаю, але, щоб святкути цей день, то ні”, – зазначає тернополянин.
— “Так, святкую. Чому б ні? Це свято весни, жінок, любові – чому б ні?”, – каже тернополянка.
— “Щоб кохати жінок, не потрібно особливого дня. Кохати потрібно кожного дня, а не раз в рік, тим паче”, – переконаний житель Тернополя.
— “Святкую, приймаю привітання. Люблю це свято. Вважаю, що всіх жінок потрібно вітати та любити. Я дуже позитивно ставлюся до цього свята та всіх вітаю”, – каже тернополянка.
Як бачимо, погляди людей щодо доцільності святкування свята 8-го березня й справді різняться. Тож, відзначати чи ні цей день, кожен для себе визначить сам.
Довідково: у деяких колишніх радянських дослідників щодо дати 8 Березня своя точка зору. Вони вважають, що рішення відзначати Міжнародний жіночий день було прийнято в 1921 році за часів СРСР у зв’язку з подіями, які відбувалися в царській Росії в Петербурзі 23 лютого 1917 року (за новим стилем саме 8 березня). Тоді страйк жінок-текстильниць, які виступили з протестами проти війни й голоду, переріс у багатотисячні демонстрації, що супроводжувалися сутичками з поліцією і згодом переросли у лютневу революцію. Результатом тих історичних подій стали відмова царя Миколи II від престолу і встановлення правління Тимчасового уряду. А щоб дата 23 лютого не канула в Лету, її згодом теж зробили святом — Днем Радянської армії.
Та насправді, – як пише galychyna.if.ua, – історія ніжного весняного жіночого празника 8 Березня, як відомо, розпочалась не в колишньому Союзі. Та й Клара Цеткін — відома німецька політик-соціалістка, комуністка і феміністка — була далеко не єдиною «винуватицею торжества», як вважають деякі противники відзначення «Дня жінки».
Міжнародний день солідарності жінок, як свідчать факти, пов’язаний з їхньою боротьбою за свої права, розпочатою ще у 1857 році в Нью-Йорку саме 8 березня, коли вперше масово зібралися робітниці взуттєвих, текстильних, швейних фабрик із протестом проти важких умов праці (16-годинний робочий день, невелика порівняно із чоловічою заробітна плата і т. д.). Вони вимагали, щоб робочий день тривав не більше 10 годин, а зарплата була не меншою, ніж у чоловіків, і відповідала робочому навантаженню. Численні маніфестації привели до того, що деякі вимоги було виконано. У ті роки в США почали створювати профспілки — організації із захисту прав простих робітників. Тоді ж виникла і профспілка, членами якої були лише жінки. Відтоді вони почали вимагати, щоб їм надавали виборчі права. І хоча «марш порожніх каструль», як тоді називали демонстрацію робітниць, полісмени розігнали, про цю подію дізнався увесь світ.
Через півстоліття, і саме 8 березня, 1908 року в Нью-Йорку відбувся багатотисячний жіночий мітинг із тими самими вимогами. Цього разу поліція облила демонстранток брудною крижаною водою. Однак рух уже неможливо було спинити — хвилі протестів поширились і на інші штати. З того ж року «Жіночий день» розпочав свою традицію, що й надалі супроводжувалася страйками і маршами представниць прекрасної статі з гаслами за свої права.
Противники руху назвали його феміністичним, бо вважали, що його учасниці прагнули бути у всьому рівними з чоловіками. Проте насправді жінки лише хотіли зламати тисячолітню традицію несправедливого безправ’я жінок у всіх сферах суспільного життя.
В 1910 році, коли масові жіночі демонстрації пройшли всією територією Сполучених Штатів Америки, місцеві активістки-мітингувальниці дісталися Копенгагена (Данія), де проходила Міжнародна конференція жінок-соціалісток. Саме тут ініціативу продовжити рух за відстоювання прав жінок взяла на себе славнозвісна Клара Цеткін – німецький політик-соціалістка, міжнародний комуністичний діяч, лютеранка, яка була активним захисником жіночих прав.
Читайте також: Чи звикли тернополяни до карантинних обмежень (Опитування/Відео)
