Ні вік, ні вірус не на заваді: другий рік поспіль тернополянка Анна Мурована “одягає” місто у чорнобривці

Невеличка сапка у руках, непримітний одяг і цілковите зосередження на справі. Жоден вірус не завадить Анні Володимирівній “одягнути” Тернопіль у чорнобривці. Каже, разом з пуп’янками квітів розпускається душа.

68-річна Анна Мурована – тернополянка, закохана у своє місто. Жінка працює прибиральницею в одному із місцевих ЖЕКів. Та незважаючи на нелегку працю, для улюбленої справи час знаходить завжди. Так і сьогодні, одягнувши маску і рукавички, прихопивши сапу, готує землю до посіву. Насіння ж використовує лише своє, зібране на присадибній ділянці у селі.

Подяки пані Анна ні від кого не очікує, відомою бути теж не хоче, бо переконана – добру справу треба робити тихо і з любов’ю.

На цьому місці я пораюся вже другий рік поспіль.  Ніхто не примушує. Люблю свою справу. Син не розуміє навіщо воно мені, адже й без цього багато працюю.  А я просто радію, що можу це робити, – зазначає Анна Володимирівна. Я це люблю, тут моє серце.

Раніше жінка працювала на вулиці Симоненка, 2. “Аню з чорнобривцями”, як себе посміхаючись називає тернополянка, там знають всі.  Проте, через важке захворювання чоловіка змушена була змінити місце роботи, аби бути ближче до домівки.

Тепер я працюю на вулиці 15 Квітня. От там моя квартира, – вказує пальцем на одну із багатоповерхівок жінка. Он з того віконця мій чоловік гукав мене, коли була йому терміново необхідна. Він важко хворів – онкологія, а тому потребував постійно допомоги. Вже рік минув як його серце перестало битися. Ми ж живемо, мусимо жити, – розповідає Анна Володимирівна.

На запитання, чи не лякає жінку коронавірус вона відповіла, що ні. Анну Муровану більше турбує людська байдужість, яка з кожним днем зростає.

Придумали оцей коронавірус і вірять в нього. Церкви спорожніли, а черги до супермаркетів зросли. Люди віддаляються одне від одного… і не страшно їм від цього. А от якогось вірусу злякалися. То де правда?

Допоравши ділянку, Анна Володимирівна попрямувала геть, заливши роздуми. “Аня з чорноривцями”… тернополянка, що дивує чистотою помислів, жінка, яка просто любить життя.

автор Людмила Маліброда

Exit mobile version