Похорон Героя відбувся 5 листопада на Микулинецькому кладовищі в Тернополі. Степан Старицький загинув на Курському напрямку, майже рік він вважався зниклим безвісти.
Про це пише Файне місто.
Попрощатися із Героєм прийшли рідні, друзі, побратими та всі небайдужі жителі тернопільської і збаразької громади. Степанові Старицькому було 36 років, у нього залишилась дружина та дві доньки.
Тіло захисника було обміняне у червні в рамках процедури обміну загиблими. Нещодавно проведена експертиза підтвердила його особу. Воїн був визнаний загиблим 29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області російської федерації.
Степан Старицький родом із села Нижчі Луб’янки Збаразької громади. Як роповіла його сестра Ольга, він виріс у патріотичній родині, де дідусі та бабусі були членами УПА та політв’язнями. Він закінчив академію МВС та хотів бути хорошим професійним поліцейським, мріяв про щасливе майбутнє своїх дітей та розквіт української держави.
Рідні згадують, що постійно тримали зв’язок із Степаном. Коли вони дізнались, що Степан отримав поранення в одному із боїв і запитували “Як ти?”, то Степан розповідав не про себе, а про побратима чиє життя врятував і так радів, що йому це вдалося. Проте одного дня Степан перестав виходити на зв’язок, рідні просто чули гудки.
“Клавдія пішла в перший клас, Вікторія в дев’ятий клас… Діти будуть завжди пам’ятати. Ви знаєте, оцей чуйний малюнок, який намалювала його молодша донька.. В нього був позивний “Ангел”. І от вона, навіть не знаючи про те, що він мав такий позивний, вона намалювала його ангелом із сердечками. І я сказала, що він завжди буде жити в її душі і в їхніх серцях. Сказала, що це тато, який буде давати їй суперсилу, буде завжди її охороняти своїми крилами. Ми завжди його будемо пам’ятати таким. Тому що очевидно, що позивний був і даний йому через його вдачу і риси характеру. – розповідає сестра загиблого Героя Ольга – Ми були з ним дуже близькі, у нас всього півтори року різниці. Завжди йшли пліч-о-пліч, наші діти майже одного віку. Коли він зник я пів року йому дзвонила, дзвонила, все одно ніхто не відповідав. Він завжди буде залишатися в моїй пам’яті світлим, усміхненим, добрим, позитивним, радісним. Степан був совісною людиною і люблячим батьком.”
Вічна шана і пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним та близьким.
Читайте також: У тернопільській школі увічнили пам’ять 27 захисників: відкрили меморіальну стелу (Фото)
Обговорення