«Я травму викинув з голови, напевне, тому і встав з візка», – так сказав Василь Вознюк при зустрічі працівникам Кременецького відділення УВД ФССУ в Тернопільській області. Ці слова Світлана Ониськів пам’ятає з 2002 року дотепер, бо вразили її, заставили задуматися. Тепер, емоційно переживши разом з потерпілими на виробництві чимало трагедій та щоразу знаходячи слова підтримки, жінка розуміє: Василь сто разів був правий, коли не залишив своїй біді місця в голові, коли почав думати після важкої травми хребта про те, що він здоровий, просто на даний час йому важко рухатися.
Коли його, молодого хлопця, сестра привезла додому з діагнозом – «спинальник», інвалідність І групи – плакала від безвиході, бо ще не знала, що в її брата всередині горить така сила. Чи багато є людей у двадцятишестилітньому віці вже мають 10 років загального стажу? А у Василя Вознюка зі Шпиколос, Кременецького району саме так склалася доля.
Народився в багатодітній родині, тож треба було давати раду з маленства, працювати, заробляючи кусок хліба. Так опинився з рідної Кременеччини аж у Дніпровських краях, працював в приватному підприємстві «Агроцентр». В той день все було, як завжди у різноробочого Василя – знімав брезент із КРАЗу для розвантаження з нього шроту. Нога зсунулася, хлопець втратив рівновагу і впав на тверду поверхню.
Перелом хребта. Звісно, спочатку було важко. Навіть не важко, а нестерпно не лише від болю фізичного. Більшість людей після нещасного випадку з непростим фіналом втрачають віру в себе і вважають, що життя завершилося. Але Василь не здався.
Чоловік найстаршої сестри (а їх у нього – три) змайстрував і пристосував велосипед, на якому той 15 кілометрів в день намотував, за рік тренувань диски стер. Помалу почав на двох милицях ходити. А пізніше – обходитися лише паличкою.Відділення Фонду не лише виплачувало йому допомогу а й фінансувало медико-соціальну реабілітацію. Чоловік щороку проходив реабілітацію в профільних санаторіях, після чого стан його здоров’я поліпшився. Василь навіть написав відгук про своє лікування в санаторії ім. Прирогова, про вражаючий ефект від процедур, відчутний майже відразу. Там здружився з такими ж «спинальниками» зі всієї України, тепер спілкуються, діляться досвідом, інформацією.
Взагалі, Василь Вознюк – життєрадісна, активна людина, душа компанії, вміє смачно готувати шашлики, сам пече хліб, любить збирати гриби і довкола нього – завжди чимало друзів. На початках сусіди переживали, коли оселився сам, пропонували допомогу, але той відмовлявся. Навчився рубати дрова, сидячи на візку, накачував руки гирями і в тих руках у нього вся робота просто горіла. Обробляв разом з братом город. І так з часом витиснув працьовитістю, усмішкою та позитивним мисленням хворобу із свого життя. Має трохи проблеми з доїздом до хати.
Ще давніше, після травми, Фонд соціального страхування виділив Василю Вознюку як особі з інвалідністю автомобіль, але коли в Шпиколосах ідуть дощі або слизькавиця – йому важко виїхати під крутий горбок до свого помешкання. Працівники Кременецького відділення були подивовані тим, що від багатьох медикаментів він відмовлявся. Казав: спортивні вправи, калина-малина і оздоровлення в санаторії – кращі ліки. А особливо – позитивне мислення.
Василь тримає, як то кажуть, руку на пульсі життя, цікавиться багатьма речами, спілкується з людьми, не зачинившись у своєму кутку. Не раз перед часами карантину приходив до відділення на зустрічі з потерпілими на виробництві, які постійно там проводили, розповідав про те, як виходив з шоку після травми, як налаштовував себе на життя. Тепер спілкується, здебільшого, телефоном, бо працівники Фонду цінують і бережуть здоров’я своїх підопічних, не наражаючи їх на небезпеку інфікування. Але це не означає, що про них не піклуються.
Тільки за минулий рік, за словами начальниці Кременецького відділення УВД ФССУ в Тернопільській області Людмили Станько, потерпілим на виробництві виплатили 391 тисячу гривень. Без цих коштів було б сутужно особам з інвалідністю, тим людям, які обмежені у своїх можливостях, хто хворіє. Для 30 осіб забезпечили фінансування інвалідно-технічних засобів реабілітації, п’ятьом – постійного стороннього догляду, іншого. Загалом відділення виплатило за рік жителям Кременецького, Лановецького та Шумського районів майже 5,9 мільйона гривень різних виплат та допомог.
Насправді, як зізнаються у Фонді, тут прагнуть, аби кожен потерпілий зміг сказати собі, як Василь Вознюк: «Я травму викинув з голови, напевне, тому і встав з візка».
В.о.начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області Федір Бортняк наголошує:
«Такі особистості переконали і нас, і себе в тому, що здатні на більше. Хто б що не розповідав, яка б підтримка не була ззовні, але лише власними внутрішніми ресурсами, власними потугами, впертістю ці люди знаходять шлях з безвиході, який відкрив потужні духовні сили. Василь – приклад для наслідування усім тим, хто ще не відважився вийти з кутка розчарувань, хто вважає, що травма вже визначила їх подальшу долю».
Читайте також: На Тернопільщині померла відома майстриня з писанкарства Леся Стратій, за життя якої боролись лікарі
Обговорення