В умовах карантину життя українців докорінно змінилося. Люди не лише втратили можливість розважатися, зустрічатися з друзями, а й працювати. І вже перед багатьма сім’ями постає запитання: “Як вижити?”. Тернополянка Наталія Савинець – мама трьох неповнолітніх дітей.
Підготуватися до такого було неможливо, – каже пані Наталія. Та, якщо і розібратися, в нас держава не дуже то і переживає за людей навіть не в таких непередбачуваних умовах. Заощадження закінчилися. Допомога у 1700 гривень на найменшого сина рятує не сильно. Якраз подаю документи на аліменти. Окрім 6-річного Любчика, виховую також ще 7-річного Богданчика і 16-річну Вікусю.
Жінка звикла вирішувати свої проблеми сама. Коли діти підросли, почала шукати роботу. Це виявилося не так і просто, як видається на перший погляд, – каже пані Наталія. За її словами, знайти роботу у Тернополі важко звичайній людині, а що вже казати мамі трьох дітей.
Я не перебираю роботами, не шукаю захмарну зарплату і, щоб при цьому мало працювати. Але мені потрібна робота з таким графіком, щоб я могла приглянути за дітьми. Я розлучена, мами у мене немає. Тож залишити то особливо дітей немає на кого. А що вже казати, коли вони починають хворіти. Бо в одній квартирі важко, щоб перехворіли не всі. То який підприємець захоче мене тримати, якщо я буду часто на лікарняному? Та я не зупинялася. Домовилася не про одну співбесіду, ще в березні. Та карантин зруйнував всі мої плани. Мені зателефонували та відтермінували зустрічі. І що я маю робити тепер?, – бідкається пані Наталія.
У період карантину усі, хто потребує допомоги, може її отримати. Проте, у пані Наталії з цього приводу своя думка.
Чула про одноразові допомоги й тому подібне. Ще не зверталася. А по-друге, ну скільки я зможу звертатися за допомогою: діти хочуть їсти завжди — не один раз, день чи тиждень. Та і є непередбачувані витрати. Та і чому я маю у своїй державі відчувати себе прохачем! Я хочу йти працювати, мати змогу самій купувати те, що вважаю за потрібне. Тож дайте цю можливість. То чиновники можуть місяць, другий, третій сидіти на карантині. А я, як і багато сімей, ні.
Я розумію, що здоров’я передусім, але в такому випадку держава мала б подбати про людей стабільними виплатами на період карантину, а не робити людей прохачами та кидати нас на руки волонтерам.
Карантин ізолював мене не лише від вірусу. Він забрав у мене можливість повноцінно подбати про моїх дітей. Не може бути так, що ввели обмеження і робіть люди, що хочете. Навіть комуналку люди самі мусять й надалі оплачувати, ніхто не питає маєш чи ні”- зазначає Наталія Савинець.
У Тернопільському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді підтверджують, кількість звернень у період карантину значно зросла. Проте, як зазначає директор центру Тетяна Горбоніс, — панікувати і боятися не потрібно. Допомогу отримають усі, хто звернувся.
З початку запровадження карантину до нас за допомогою звернулися понад 800 людей. Жодне із звернень не залишене без розгляду. Допомогу надали усім відповідно до потреб. Адже ми не лише забезпечуємо потребуючих продуктовими наборами, ми допомагаємо різнопланово. Кожна ситуація індивідуальна. Не потрібно соромитися і мовчати, потрібно звертатися”, – каже директор Тернопільського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяна Горбоніс.
Звернутися за допомогою Ви можете за номером телефону: (0352) 43-31-00, 23-55-92, моб. 098-174-77-41.
автор Людмила Маліброда
Обговорення